1,5 млрд через «Львівський арсенал» і 23 млрд через Lechmar: аванси без поставок та роль посадовців

Від «Львівського арсеналу» до «Лехмару»: одна мережа посередників поглинула 24,5 мільярда бюджетних коштів. Слідство наздоганяє Олександра Лієва та затриманого в Чехії Олексія Хорошаєва за розкрадання 1,5 млрд грн на мінах, тоді як у ДПСУ реалізували схему вдесятеро більшого масштабу.

За ініціативи очільника прикордонників Сергія Дейнека 23 мільярди гривень було виведено з України як 100-відсотковий аванс польській фірмі Phu Lechmar. Ціни були завищені у півтора раза, а закупівлі для ДПСУ та Міноборони через ТОВ «Львівський арсенал» імовірно є частиною єдиної синхронної схеми розкрадання державних ресурсів.

У жовтні 2022 року Міноборони уклало контракт із «Львівським арсеналом» на 1,38 млрд грн. Держава здійснила майже повну передоплату, проте жодної поставки мін не відбулося. Компанія фактично виконувала роль посередника, перерахувавши іноземним партнерам лише частину отриманої суми, а решту коштів залишила на рахунках до арешту.

Фігурантами справи стали Олександр Лієв, Тоомас Нахкур, Юрій Збітнєв та Олексій Хорошаєв. 27 січня 2024 року СБУ затримала всіх учасників схеми. Міноборони виграло суд на суму понад 1,5 млрд грн, стягнувши передоплату, пеню та штраф, а на майно компанії накладено арешт.

Поки СБУ розбиралося з фігурантами справи «Львівського арсеналу», у надрах оборонного відомства народився новий контракт на 23 млрд грн. У листопаді 2024 року міністр оборони Рустем Умєров звернувся до уряду з проханням віддати ці кошти ДПСУ під закупівлі боєприпасів у польської фірми Phu Lechmar.

Уряд оперативно виділив всю суму у вигляді 100-відсоткової передоплати. Власниками нової фірми «Лехмар Київ» стали брати Єрьоміни, які виявилися бізнес-партнерами Олексія Хорошаєва. Це дозволяє припустити існування стійкого синдикату, який системно вимиває оборонний бюджет на користь фірм-прокладок.

Команда «СтопКору» звернулася із запитами до Міноборони, ДПСУ, НАБУ та САП. Державна прикордонна служба повідомила, що звіти про оборонні закупівлі не публікуються під час воєнного стану, посилаючись на загрозу національній безпеці. Попри підозри та суди, механізм масового авансування посередникам без гарантій поставок не зупинений.