Разом із селищем Маневичі 125 років виповнюється хутору Лоше, маловідома сторінка історії Маневиччини, яку нагадав дослідник та краєзнавець Роман Павлюк. Ця дата нагадує про часи, коли регіон був оточений численними поселеннями, більшість з яких зникла з часом.

Виникнення хутору, як і самих Маневич, безпосередньо пов'язане з будівництвом залізниці. Перші мешканці оселилися біля переїзду на старій лісовій дорозі, що з'єднувала Галузію та Оконськ. До 1928 року тут проживало 16 виборців, а вже через три роки кількість господарств зросла до 34.

У міжвоєнний період у Лошому діяла чотирирічна початкова школа, аналогічний заклад існував і на сусідньому хуторі Лоше-Северинівське. Під час воєнних років місцина вважалася безпечнішою, тому люди шукали тут прихисток під час бомбардувань станції Маневичі.

Сьогодні хутір Лоше значно менший за розмірами, але зберігає свою унікальну атмосферу. Тут можна побачити автентичні поліські хати, луки, вересові пустища та старі дерева, що робить це місце живою історією краю, яку варто берегти та відкривати для себе знову.