29 квітня 1896 року в Києві народилася Леоніла Заглада — етнографка, яка присвятила своє життя збереженню української традиційної культури. У родині службовців вона спочатку планувала стати юристом, але згодом її захопила тема побуту та духовних цінностей самобутнього народу. Її праця дозволила бачити українську традицію не як спадщину неосвічених селян, а як складну систему цінностей, що потребували захисту.

У 1924 році Ніна Заглада закінчила Київський археологічний інститут і почала працювати в Музеї антропології та етнології ім. Федора Вовка. Вона стала дійсним членом Етнографічної комісії ВУАН та Всеукраїнського етнографічного товариства. Молода дослідниця з ентузіазмом занурювалася у вивчення народної культури Чернігівщини, Київщини, Полтавщини, Поділля та Волині.

Фото до матеріалу: 130 років тому народилася Леоніла Заглада: дослідниця, що рятувала зникаючу українську культуру

Леоніла фіксувала найрізноманітніші аспекти життя українців: від традицій харчування та ремесел до народного мистецтва. Особливу увагу вона приділяла селянській педагогіці. Її книга «Побут селянської дитини», опублікована у 1929 році, стала одним із перших і досі єдиним в Україні дослідженням з етнографії дитинства, де вона також розробила методичні рекомендації щодо збору матеріалу.

Вперше в українській етнографії Заглада поставила питання про необхідність вивчення жителів міст, включаючи представників маргінальних верств суспільства — вуличних співців, жебраків та ворожок. Вона чітко бачила асиметрію між міським та сільським життям, де міста були осередками російської імперської влади та освіти.

Політика колективізації, руйнування церков та штучний голод руйнували те, що дослідниця намагалася зберегти. У 1934 році вона вирушила в останню експедицію на Чорнобильське Полісся, де завдяки її роботі зберігся опис технології вирощування бджіл у селі Ново-Шепеличі, яке згодом стало зоною відчуження.

Владу не влаштовувало уважне вивчення побуту селян, називаючи це «буржуазною методологією». 30 березня 1938 року Леонілу Загладу заарештували, а вночі 28 квітня того ж року, за годину до її 42-го дня народження, розстріляли. Останній спочинок вона знайшла на «таємній спецділянці НКВС» у лісовому масиві неподалік Биківні.

У 1957 році науковицю реабілітували. Після розпаду СРСР на місці масових поховань невинних жертв утворено Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили». Сьогодні на честь Леоніли Заглади названо одну з вулиць Києва, нагадуючи про її велику працю та трагічну долю.