Роман Монгольд провів у Вовчанську майже пів року, не покидаючи позицій у оточенні ворога. Його виживання трималося лише на голосових повідомленнях дружини, які передавав командир через радіо. Ця історія розкрита виданням The Washington Post і демонструє жорстокість міських боїв на сході України.

Восени 2024 року 38-річний Роман разом із побратимом Андрієм опинився в пастці в колишньому промисловому вузлі. Місто стало ареною запеклих боїв від будівлі до будівлі, де українські військові змушені були ховатися в зруйнованих фабриках та багатоквартирних будинках.

У таких умовах солдати залежали від безпілотників, які скидали пакунки з їжею, ліками та боєприпасами. Під час однієї з таких операцій Андрій отримав поранення в коліно, а незабаром помер на руках у Романа від болю та втрати крові.

Після двох тижнів горя Роман отримав наказ виходити з оточення. Він пробився на південь, залишивши зброю через зачеплення за камінь під час переправи через річку, і чекав допомоги у покинутому сільському будинку.

Найважчим моментом для бійця стало повернення додому. Командир керував ним через дрон, поки Роман не досяг берега, де його чекала родина. Після лікування у Харкові він повернувся до Трускавця, але вже знову готується до повернення на фронт.

Ця історія нагадує про ціну, яку платять українські захисники. Роман залишив шолом загиблого побратима у себе вдома, не наважуючись його повернути, і продовжує думати про тих, хто вже не повернеться.