18 кілометрів пішки та 19 дронів на один бліндаж: будні української піхоти на передовій

Українська піхота сьогодні стикається з викликами, які важко уявити: повна прозорість поля бою, постійний моніторинг ворожими дронами та неможливість приховати будь-який рух. Військовослужбовець 42-ї окремої механізованої бригади з позивним «Бой» розповів про реальні будні на передовій, де за один бліндаж може прилетіти до 19 FPV-дронів, а шлях до позиції вимагає пройти 18 кілометрів пішки під постійною загрозою.

Особиста історія бійця починається з жовтня 2025 року під Новопавлівкою, де його підрозділ тримав позицію. Спочатку вдалося відбити штурм, не видавши себе, але вже через два дні ворог викрив місце розташування. Три штурми за один день, танковий обстріл бліндажу, отруєння газом і скидання гранат з дронів змусили підрозділ відходити. Військові вийшли з оточення лише завдяки діям українських дронів, які знищили ворожу техніку, хоча й самі зазнали поранень.

Найскладнішою частиною служби стала логістика та ротація. Через постійний моніторинг БПЛА техніка може доставити бійців лише до певної точки, далі — лише пішки. Восени Віктору довелося йти 18 кілометрів з повним спорядженням, а остання ротація тривала понад два місяці: з 25 грудня по 7 березня. Єдиною надією на успішний вихід чи вхід на позицію стає погана погода — туман, сніг чи дощ, коли ворожі дрони не можуть літати.

У таких умовах єдиною ниткою життя стають власні безпілотники, які здійснюють «адресну доставку» всього необхідного. Піхотинці отримують їжу, воду, медикаменти, боєкомплект і навіть сигарети чи солодощі. Нові берці замість згорілих теж доставлялися дроном. Без цієї підтримки вижити в закритих бліндажах тижнями було б просто неможливо.

Попри те, що дрони знищують ворожу техніку та штурмовиків, останнє слово залишається за піхотою. Саме вона тримає позиції на землі, слухає, спостерігає та доповідає командирам, ризикуючи життям заради безпеки країни. Сьогодні українські піхотинці доводять свою стійкість у найтяжчих умовах сучасної війни.