"Багато в чому Формула-2 допомогла мені швидше адаптуватися, тому що виступали на тих же трасах, що й Формула-1 використовували схожі шини. Притискної сили було менше, але стиль пілотування залишався схожим. Крім того, ти перебуваєш усередині паддоку Формули-1, на очах у команд та керівників, які в результаті і вирішують, хто потрапить до Ф-1.Мій улюблений спогад поза гонками пов'язаний з Абу-Дабі, коли вже знали, що Ландо Норріс і Джордж Расселл отримали місця у Формулі-1, розуміли, що всі разом переходимо туди.

Ми близькі друзі, виросли разом, було відчуття, що всі одночасно досягли своєї мети.Майже всі гонщики нинішньої стартової решітки Формули-1 у якийсь момент виступали у Формулі-2, тому в паддоку відчувається майже сімейна атмосфера. Ми росли разом, у якомусь сенсі перехід з Ф-2 до Ф-1 був менш страшним, тому що навколо були ті ж люди, з якими я ганявся ще у вісім років і яких знаю більшу частину життя", - стверджує Албон.