«Зараз ніщо не зрівняється з домом», — каже артистка Марія Чуприненко, чиї пісні про степ, море та втрачену домівку знайшли відгук у мільйонів українців. Народившись у Скадовському районі Херсонщини, вона сьогодні живе у Києві, грає в Малому театрі і через музику намагається зберегти пам'ять про рідні місця, які стали недосяжними через війну.

Марія розповідає, що її творчий шлях почався ще в дитячому садку, де вона була активною учасницею всіх свят. Хоча спочатку вона мріяла про педагогічну кар'єру в Одесі, доля розпорядилася інакше: дівчина вступила до театрального університету в Києві і залишилася там. Професійна музична діяльність почалася лише у 2022 році, коли вона випустила свою першу пісню «Легко», а згодом і інші твори, що стали своєрідними документальними свідченнями її життя.

Для Марії Херсонщина стала не просто місцем народження, а джерелом натхнення, що сформувало її ставлення до простору та свободи. У її піснях, таких як «Степ» чи «Пил», люди з різних куточків України впізнають свої дитячі спогади про кавуни в коридорі, довгі сутінки та унікальний ландшафт. Вона стверджує, що, описуючи свій особистий досвід, вона випадково торкається спільних переживань багатьох українців.

Особливе місце в творчості артистки займає тема втрати та пам'яті. Вона розповідає про свого батька, який помер в окупації, і про те, як пісня «Молитва» допомогла їй переосмислити біль втрати, зосередившись на світлі прожитих років. Її кліпи, зняті на Донеччині та Кіровоградщині, присвячені людям, які залишаються на окупованих територіях, і нагадують про необхідність не втрачати надії навіть у найтяжчі часи.

Сьогодні Марія Чуприненко не лише виступає на концертах, а й організовує зустрічі для херсонців, де люди співають пісні, знайомі їм з дитинства. Вона мріє про великий концерт на відкритому просторі у рідному селі, де тисячі людей зможуть разом пережити цей момент. Для неї Херсонщина — це не лише географічна точка, а стан душі, який живе в кожному, хто пам'ятає її говірку, традиції та запах рідного дому.