Українські компанії все частіше використовують безкоштовну роздачу товарів для просування бренду, проте такі акції несуть серйозні податкові ризики. Головна проблема полягає у правильному визначенні порогу для реєстрації платником податку на додану вартість та бази оподаткування, що часто призводить до помилок у звітності.

Особливу увагу слід приділити питанням реєстрації платників ПДВ, оскільки поріг у 1 мільйон гривень є досить низьким. Нерезиденти та некомерційні представництва часто намагаються уникнути реєстрації, але законодавство чітко регулює ці операції. Помилки виникають, коли компанії намагаються розраховувати поріг або базу оподаткування, виходячи із закупівельної вартості чи собівартості товару.

Згідно з податковим законодавством, для цілей ПДВ юридично правильним є застосування договірної ціни, яка у випадку безкоштовної роздачі дорівнює нулю. Це ж правило стосується і трансфертного ціноутворення, хоча тут діють певні нюанси, пов'язані з принципом "витягнутої руки". Звичайна ціна при розповсюдженні товарів у рекламних цілях також логічно визначається як нульова.

Для уникнення складнощів з товаром на балансі та визначенням ціни, головним бухгалтерам рекомендується залучати підрядних вендорів. Ці компанії, як правило, є платниками єдиного податку, закуповують продукцію та розповсюджують її, виставляючи рахунок за надані рекламні послуги. Такий підхід дозволяє уникнути непотрібних клопотів з податковим плануванням.

Питання податкового обліку та реформ вимагають постійного моніторингу. Сучасні платформи та сервіси допомагають бізнесу адаптуватися до нових норм, надаючи доступ до актуальних нормативно-правових актів та судової практики. Правильне планування дозволяє зробити податкову звітність прозорою та ефективною.