Понад 90% українських фермерів і фермерок не знають, що таке території Смарагдової мережі (NATURA 2000) та які обмеження можуть діяти на їхні землі. Це висновок масштабного дослідження, проведеного Українським центром європейської політики та ГО «Екодія», яке розкриває реальний стан готовності аграрного сектору до впровадження екологічних стандартів ЄС.

Аналіз відповідей 364 респондентів виявив серйозні прогалини у знаннях щодо водного законодавства. Хоча 75% опитаних заявляють, що використовують менше 5 кубічних метрів води на добу, частина з них все ж таки має дозвіл на спеціальне водокористування, який є обов'язковим лише для тих, хто перевищує цей ліміт. Така непослідовність свідчить про недостатню обізнаність або ігнорування фермерами чинних норм.

Проблеми виникають і з використанням добрив. Частина аграріїв вносить сечовину та інші азотні добрива в заборонені періоди, а більшість господарств (79%) не мають постійних резервуарів для зберігання гною. Серед тих, хто має такі сховища, лише половина стверджує, що їхня основа є водонепроникною, що створює загрозу забруднення ґрунтів та ґрунтових вод.

Щодо біорізноманіття ситуація виглядає ще тривожніше: 93% респондентів не знають про існування територій Natura 2000. Попри це, 56% фермерів висловили готовність підтримувати біорізноманіття, якщо отримають фінансову підтримку, компенсацію збитків або гарантію від втрати доходу. Вони хочуть бачити владу партнером, а не каральним органом.

Експерти наголошують, що головною перешкодою є не спротив аграріїв, а брак інформації та практичних інструментів. Для успішної адаптації до нових вимог, зокрема Нітратної директиви, необхідне чітке пояснення правил, прийняття відповідних законів, таких як законопроєкт №11486, та створення механізмів компенсації.

Результати опитування свідчать, що фермери готові змінюватися, якщо зрозуміють необхідність цих кроків. Екологічні практики, такі як дотримання прибережних захисних смуг чи правильне планування добрив, можуть підвищити ефективність виробництва. Ключ до успіху — у діалозі між державою, громадами та аграріями.