Російська окупаційна влада все сильніше контролює життя людей на захоплених територіях. Блокуються месенджери, стежать за спілкуванням і тиснуть на жінок та лікарів. Водночас змінюється й економіка — до процесів на окупованих територіях долучається китайський бізнес, а розрахунки все частіше відбуваються в обхід санкцій. Про те, що насправді відбувається на окупованих територіях України, говоримо у новому випуску проєкту «На часі» разом із правозахисницею, директоркою ГО «Східна правозахисна група» Вірою Ястребовою.

У лютому 2026 року росіяни почали обмеження Telegram, нібито через те, що месенджер не виконує законодавство РФ. Блокування діють не лише на території РФ, а й у регіонах України, які перебувають під російською окупацією. Офіційне блокування месенджера там очікують з 1 квітня 2026 року. До цього в Росії заблокували WhatsApp, а YouTube раніше повністю заблокували після півтора року «уповільнення».

За словами експертки, ці обмеження не є спонтанним рішенням, а результат тривалої підготовки. Напередодні Росія намагалася просувати власні цифрові продукти, зокрема так званий «суверенний» месенджер MAX. Втім, ця ініціатива не знайшла підтримки серед населення, оскільки люди не жваво переходили на нові платформи.

Альтернативні рішення, які пропонують окупанти, викликають серйозні застереження. Той же MAX був розкритикований аналітиками з кібербезпеки, які зазначили, що це фактично шпигунський інструмент. Встановлюючи його на смартфон, користувач отримує програму, яка може зливати переписки і контакти. Він не є захищеним і за цих умов навіть гірший за Telegram.

Окремим напрямком тиску стала сфера репродуктивного здоров'я. Контроль за вибором жінки щодо вагітності значно посилився, а сама система надання медичних послуг стала інструментом адміністративного тиску. Для отримання навіть базових медичних послуг жінки змушені проходити додаткові процедури, зокрема флюорографію, та надавати документи російського зразка.

Паралельно Росія впроваджує на окупованих територіях демографічні програми, які мають створити ілюзію стабільності. За словами Віри Ястребової, ці програми покликані демонструвати, що «все добре, жінки народжують», але за цією картинкою приховуються серйозні проблеми. Йдеться, зокрема, про випадки небажаної вагітності внаслідок сексуального насильства, яке є одним із проявів війни.

Жінки практично позбавлені можливості захистити себе юридично, оскільки заявити про зґвалтування означає наражати себе і своїх близьких на небезпеку. Росія застосовує статтю про дискредитацію армії, і навіть сама заява про зґвалтування російським військовим може бути розцінена саме так. Додатковим фактором ризику є постійна присутність військових у населених пунктах.

Останній аналітичний звіт ГО «Східна правозахисна група» фіксує нову тенденцію: економіка тимчасово окупованих територій поступово змінює орієнтацію. Вона вже не є виключно придатком Росії — натомість дедалі більше інтегрується в азійський економічний простір. Окупаційні адміністрації створюють для таких гравців сприятливі умови, фактично відкриваючи доступ до ринку в обмін на фінансові вливання.

Офіційна позиція Китаю суттєво відрізняється від реальних дій бізнесу. Пекін на міжнародному рівні заявляє, що не визнає окупацію і виступає за територіальну цілісність України. Проте окремі китайські бізнесмени вільно приїжджають на ці території, інвестують, переводять туди юані і фінансують проєкти, які мають подвійне значення — в тому числі й мілітарне.

Через ізоляцію від світових фінансових систем на окупованому Донбасі сформувалася нова модель розрахунків. Юань фактично став другою базовою валютою на цих територіях. Місцевий бізнес масово переходить на крипторозрахунки і неформальні платежі через китайські фінансові системи. Водночас економічна присутність Китаю супроводжується і гуманітарним впливом, адже на окупованих територіях вже відкривають центри вивчення китайської мови та планують будівництво китайських шкіл.

Особливе занепокоєння викликає той факт, що іноземні інвестиції заходять саме на окуповані українські території, які зруйновані через бойові дії. За словами правозахисників, мова йде не лише про економіку, а й про етичний вимір. Заради збагачення і власних інтересів вони співпрацюють із тими, хто приніс смерть і горе українцям.