ПОНЕДІЛОК, 20 КВІТНЯ. Релаксаційний день, маю час через інет зазирнути у великий світ. Що там в Ормузькій протоці?

Я ж таки хвилююсь! Протоку заблоковано, рудий, як завжди, набрехав. США з Іраном у позиції: “хто кого пересидить”, ціни на паливо стають глобальною проблемою.

Про стрілянину в Києві. Мене там не було, але з повідомлень у соцмережах і медіа склався такий наратив, що поліцейські злякались, чи то порушили якісь інструкції, чи у тих інструкціях заплутались. Кажуть, що діяли нерішуче, або навіть почали ховатись чи тікати.

Так чи інакше, геть усю патрульну поліцейську службу потужно дискредитовано у свідомості пересічних громадян. Важко буде запустити зворотний процес. Ну а навколо на диво тихо. Прилетіло десь по околиці, але, кажуть, без постраждалих, пошкодили будинок.

Світло обіцяють не відключати. Чи життя налагоджується? ВІВТОРОК, 21 КВІТНЯ.

Авжеж, зараз! Наврочив! Вночі слухав серію вибухів зовсім близько, нарахував п’ять, потім збився, бо бахкало майже безперервно.

Зранку дізнаюсь, що воно було. Вирахував, що атака по лівому берегу Псла. Так і є.

Легкоатлетичного манежу майже нема. Щодо постраждалих людей повідомлення весь час оновлюються. У ФБ з’явився пост про чотирьох загиблих, виявилось – фейк.

Виходить, ще намагаються добити, вимотуючи нерви! Але ж 15 людей постраждали, серед них діти. Увечері знов бахкає, зовсім близько.

Втомивсь лякатись. Люлька, чай і “дві стіни”. СЕРЕДА, 22 КВІТНЯ.

Про вчорашні нічні вибухи і стрілянину жодних повідомлень. Так собі по-дилетантському міркую, що коли БпЛА збивають у повітрі, він може вибухнути й осісти дрібними уламками. Чи що це було?!

Цілий день довелось подорожувати містом пішки – так склались буденні справи. На Харківській не те, що зовсім ліквідують, але косметично чепурять наслідки атаки, що була минулого тижня. Протилежний бік вулиці весь у плановому ремонті: канави, труби, підготовлені для заміни.

Незабутнє враження від дерев. Стоять не підрізані, як це зазвичай роблять навесні, а вщент обпиляні. Із стовбурів стирчать залишки гілок, наче після ампутації.

Колишні рослини схожі на фантастичних монстрів. Брр, як тут поліцейські патрулі почуваються, коли вже комендантська година і нема нікого? ЧЕТВЕР, 23 КВІТНЯ.

Підігріваюсь газом, бо за бортом наче пізня осінь. Новий газовий лічильник працює сумлінно, мов радянський ударник соціалістичної праці. А що вдієш, як себе я люблю більше, ніж власну пенсію!

Час розплати із”Сумигазом” поки ще не настав, а жити треба щохвилини. П’ЯТНИЦЯ, 24 КВІТНЯ. Квітень з’їхав з глузду.

Вранці квітучі яблуні стоять під снігом. Власне, я такий собі “юний натураліст”, не відрізняю яблунь від абрикосів чи вишень, поки на них не виросте щось конкретне. Та добрі люди підказали, що то яблуні зацвіли, а вишні ще чекають. Знов рідні яблука будуть за ціною італійських чи турецьких цитрусових!

Увечорі, як ведеться, якісь вибухи, але то таке. Повідомлень про “прильоти” немає. Єдина абсолютно позитивна новина за добу: з полону повернули наших хлопців.

193 чоловіки вдома. Серед них 11 – з Сумщини, але всі вони – наші. СУБОТА, 25 КВІТНЯ.

Дощ, нежить, сум. Зазираю у великий світ не через вікно, а через ноутбук. Там також нудно. В інформаційному полі переважають події і особи, до яких мені щиро байдуже.

Ні насправді ніколи не знав й не хочу ані ту боню, ні того ремесла, та про них згадують поважні люди. На росії ліберальна опозиція штовхається із радикальною, обидві мають претензії до путіна. Бо він, мовляв, не здатен організувати захист “насєлєнія” від українських атак, а сам занадто мало вбиває українців.

Мем “Нє хочу уєзжать із Крима” еволюціонував до: “Какой смисл жить в Туапсе?! ”. Там дим, сажа і розлита нафта.

Війна не в телевізорі, а з повним ефектом присутності, так само як і в нас. Стоп, знову щось вибухнуло на вулиці. НЕДІЛЯ, 26 КВІТНЯ. На Сумщину падають дрони і КАБи.

На болотах падає рейтинг путіна. Слушний час загадувати бажання!