Сьогодні озеро Світязь асоціюється з тихим відпочинком та невеликими катамаранами, проте ще пів століття тому його води розрізали справжні пасажирські теплоходи. Про маловідому сторінку історії волинського курорту розповів колишній капітан судна Володимир Павленко, який особисто керував цими дивами техніки.

Все почалося в 1968 році, коли з Луцька на Світязь передислокували теплохід ПТ-52. Спочатку він виконував суто практичну місію, сполучаючи село Пульмо зі Світязем, оскільки нормальної дороги на той час ще не існувало. Коли ж до Пульмо нарешті проклали шлях і запустили автобуси, роль флоту змінилася: судно стало прогулянковим, а подорож ним коштувала всього 20 копійок для дорослих.

Справжні зміни розпочалися влітку 1974 року, коли на озеро прибула комісія з Києва для модернізації флоту. Вибір пав на комфортабельний теплохід типу «Москвич» (ПТ-141), доставку якого організували з неймовірною складністю: зрізали верхню частину судна, щоб транспортувати його автошляхами. Влада готувала масштабний прийом для космонавтів Павла Поповича та Юрія Артюхіна, які повернулися з орбіти, проте космонавти так і не скористалися новим теплоходом, віддавши перевагу рятувальному катеру.

Світязький флот того часу був тісно пов'язаний з культурним життям країни. На борту теплоходів знімали документальне кіно київські та свердловські кінематографісти, а також відеокліп за участю легендарного Василя Зінкевича. Під час зйомок із літака навіть стався інцидент із КДБ, коли пілоти випадково пролетіли над секретною територією Львівського фізико-механічного інституту, і оператору довелося хитрувати, щоб врятувати відзнятий матеріал.

Епоха великого судноплавства завершилася раптово у 1976-1977 роках через створення Національного парку. Екологічні активісти обурювалися викидом відпрацьованих газів у воду, що забруднювало озеро нафтопродуктами, а також небезпечним маневруванням великих теплоходів під час вітру біля дерев'яних причалів. На початку 1978 року пасажирську експлуатацію суден офіційно заборонили.

Восени того ж року Володимир Павленко особисто завів ПТ-141 у затон для технічних цілей. Для керівництва річкового флоту це стало полегшенням, адже вони позбулися збиткового підрозділу, а для Світязя це означало кінець цілої епохи, від якої сьогодні залишилися лише теплі спогади та фотографії.