Чому в Україні ростуть ціни: експерт розкриває справжні причини інфляції та шляхи її стримування

Інфляція в Україні прискорюється не через помилки уряду чи Нацбанку, а через війну, залежність від імпорту та структурні дисбаланси економіки. Пальне, енергетика, логістика і торговий дефіцит формують нову реальність, у якій класичні монетарні інструменти вже не дають швидкого ефекту. Про причини росту цін і головні кроки для боротьби з інфляцією – у колонці голови фінансового комітету Федерації роботодавців України Богдана Данилишина.

У березні 2026 року інфляція прискорилася до 7,9% у річному вимірі, а за місяць ціни зросли на 1,7%. Головний внесок у цей стрибок дало пальне: інфляція пального сягнула 23,4% р/р, що НБУ пов'язав із війною на Близькому Сході та подорожчанням нафти. Це одразу потягнуло вгору і транспортні послуги, що відчувить кожен український бізнес та споживач.

Монетарна політика сама по собі не здатна здешевити бензин, відновити енергетику чи зібрати врожай. Коли уряд намагається боротися з інфляцією виключно адміністративним натиском, він лікує температуру, а не хворобу. Саме тому широке ручне заморожування цін було б хибним шляхом, а правильна логіка полягає у жорсткому контролі за конкуренцією і маржею там, де ринок може зловживати кризою.

Перший рецепт стабілізації цін – не допустити розбалансування курсу та інфляційних очікувань. Україні не потрібна ані нова хвиля девальваційних страхів, ані передчасне дешеве гривневе "полегшення", яке через кілька місяців повернеться подорожчанням у магазинах. Політика керованої курсової гнучкості залишається актуальною, адже курс не має бути штучно закляклим, але й не може бути джерелом нервового шоку.

Другий і третій напрями – паливна безпека та збільшення пропозиції продовольства. Коли дизель дорожчає, дорожчає майже все: перевезення, хліб, молоко, будматеріали. Тому уряд має діяти через диверсифікацію імпорту та формування мінімальних страхових запасів. На продовольчому ринку працює баланс дефіциту і пропозиції, тому антиінфляційна політика має починатися з дешевших кредитів на овочесховища, теплиці та підтримку тваринництва.

Четвертий і п'ятий напрям – енергія та сильний АМКУ. Руйнування в енергетиці тиснуть на ціни, тому боротьба з інфляцією це також швидке відновлення енергооб'єктів та підтримка розподіленої генерації. Паралельно Комітет має перетворити перевірки на системну практику: регулярний моніторинг цінових ланцюгів та штрафи за змову, адже під час війни конкуренція – це один із механізмів соціальної безпеки.

Нарешті, найважливіше – це не загальне заморожування цін, а адресний захист людей та передбачуваність. Найбідніші домогосподарства потребують точкової підтримки, а не універсальних дотацій. Ціни стабілізуються тоді, коли в країні з'явиться передбачуваний курс, податкова політика та правила на ринку. НБУ прогнозує, що інфляція повернеться до цілі 5% лише у 2028 році, і це станеться лише за умови сильної економічної політики уряду.