Україна залишається однією з небагатьох країн Європи, де цивільний обіг вогнепальної зброї досі регулюється не окремим законом, а застарілими підзаконними актами 1998 року. Реальна кількість зброї в руках громадян, за оцінками експертів, сягає 5 мільйонів одиниць, що робить питання легалізації не просто доступом до зброї, а необхідністю перевести нелегальний обіг у прозоре правове поле.

Станом на кінець 2021 року офіційно зареєстровано лише 960 тисяч одиниць, тоді як незареєстрований масив оцінювався щонайменше у 2–3 мільйони. Після чотирьох років повномасштабної війни ця цифра значно зросла, а існуюча система обліку, що базується на розрізнених медичних довідках і паперових реєстрах, не здатна ефективно контролювати ризики. Держава досі реагує на наслідки, а не на попередження.

Фото до матеріалу: До 5 млн зброї в українців: чому легалізація вже невідкладна і як це працює в Європі

Законопроєкт про право на цивільну зброю, ухвалений у першому читанні ще у 2022 році, фактично завис у розвитку. Попри це, суспільний запит на чітку систему контролю є високим: близько 58% громадян підтримують право на вогнепальну зброю для самозахисту. Це свідчить не про бажання створити ринок без правил, а про потребу в зрозумілих механізмах допуску та прозорому обліку.

Досвід сусідніх країн показує, що жорсткий контроль сумісний з легальним обігом. Чехія, Естонія та Хорватія після військових конфліктів або трагічних подій не скасували право на зброю, а вдосконалили системи медичних перевірок та електронного обліку. Статистика вбивств у цих країнах не перевищує 0,8 на 100 тисяч населення, що спростовує міф про пряму залежність між кількістю зброї та рівнем злочинності.

Для України реалістичним варіантом є прийняття окремого закону, який передбачатиме обов'язкове навчання, іспити, регулярні медичні та психологічні перевірки. Ключовим елементом має стати створення єдиного цифрового контуру, що поєднає реєстр зброї, медичні бази та правоохоронні системи. Також необхідний механізм добровільної здачі або легалізації зброї, яка вже перебуває в обігу.

Зброя в цивільному середовищі вже існує, і питання полягає не в тому, чи дозволяти її, а в тому, чи зможе держава побудувати систему, що дає громадянам чіткі права, а суспільству — вищий рівень безпеки. Без впровадження сучасних цифрових рішень навіть добре написаний закон ризикує залишитися напівцифровою конструкцією, що не вирішить проблем обліку.