Дружина загиблого воїна з Волині народила доньку в день його народження

У селі Старосілля Колківської громади Луцького району 23 березня, у день народження загиблого воїна Олега Оксенюка, на кладовищі зібралася родина та бойові побратими. Дружина захисника Мар'яна приїхала на могилу чоловіка разом із сином Тимофієм та новонародженою донечкою Христинкою, щоб віддати шану пам'яті та виконати останню мрію загиблого.

Олег Оксенюк, уродженець Старосілля, з дитинства мріяв про військову службу, наслідуючи приклад батька. Після навчання у військовому ліцеї та професійному училищі він обрав шлях захисника, служив у Національній гвардії, а згодом став бійцем елітного підрозділу «Омега» з позивним «Бурбон». Він був відомий як сміливий, життєрадісний та наполегливий воїн, який завжди йшов до мети.

Загибель воїна сталася 15 серпня 2025 року на покровському напрямку під час завезення бійців на позиції. Пряме влучання FPV-дрона в бронетранспортер не залишило шансу на порятунок. Побратими згадують, що Олег часто попереджав про небезпеку, але продовжував виконувати свій обов'язок до кінця, залишаючи після себе глибокий слід у серцях друзів.

Мар'яна та Олег познайомилися у 2017 році, одружилися у 2021-му і планували спільне майбутнє з власним домом та дитиною. Чоловік мріяв про доньку і ще за життя обрав їй ім'я Христина. Після загибелі чоловіка дружина була на четвертому місяці вагітності, але зберегла надію та віру. Її снили про загибель Олега, і побратими підтвердили, що все відбулося саме так, як вона бачила.

25 січня цього року у Луцьку народилася Христина, ставши продовженням життя загиблого батька. Побратими Олега, які стали справжньою родиною для Мар'яни, особисто приїхали забирати її з пологового будинку з подарунками та кульками. Один із них став хресним батьком дитини, обіцяючи піклуватися про неї як про рідну.

Візит на могилу у день народження батька став для родини важливим моментом примирення з втратою. Маленька Христинка тихо спала на руках матері, не знаючи, що цей день присвячений її тату, якого вона ніколи не обійме, але який так сильно її чекав. Вітер, що торкався хрестів, ніби плакав разом із родиною, що зберегла пам'ять про героя.