Історія Вадима Летунова та Нікіти Як повідомляє Главком: 34-річний український військовий Вадим Летунов, який є одеситом, провів два тижні в одному бліндажі з російським солдатом Нікітою після знищення його позиції наприкінці лютого. Летунов переконав росіянина здатися в український полон, незважаючи на складні обставини, з якими йому доводилося стикатися.

Вадим Летунов служив у 118-й окремій механізованій бригаді під позивним Картман. Бліндаж, в якому перебував Летунов, було зруйновано внаслідок інтенсивного обстрілу, що тривав щоденно по шість-сім годин. Російські війська використовували дрони-камікадзе та міномети для атаки.

На момент знищення бліндажа, напарник Летунова загинув.

Після цього український військовий опинився в одній камері з Нікітою, росіянином, який до служби в армії мав проблеми із законом і був наркоманом. Спільне перебування в бліндажі Протягом двох тижнів спільного перебування, Летунов отримував щоденні пайки від українського дрону Mavic, які містили 250 грамів їжі, а Нікіта забезпечував його невеликою кількістю води та шоколадом. Летунов описав, як Нікіта спочатку намагався його залякати: «Він перетворювався на маніяка, приставляв зброю до мого чола і казав: Я зараз тебе вб'ю.

Я почав молитися [...]» Проте згодом росіянин почав думати про здачу в полон. Летунов наголосив: «Одного ранку він сказав мені: Може, це мені варто тобі здатися? ».

Обговорення здачі в полон відбувалося п’ять разів, і зрештою, завдяки зусиллям Летунова, Нікіта вирішив скласти зброю. Коли вони вирушили на зустріч з українськими військовими, Летунов сказав: "Ми вийшли в туман і почули, як над нами гуде дрон. Це був український.

Ми повісили табличку біля дерева. На ній був мій позивний - Картман - і номер бригади. Я став на коліна, показав на табличку і вигукнув, що я українець".

Під час цього перебування в бліндажі, Летунов отримав серйозні травми, внаслідок чого втратив палець на нозі через гангрену. Наразі він проходить лікування в реабілітаційному центрі в Одесі. Командування 118-ї бригади спочатку вважало його загиблим, а його матері та дружині повідомили, що він, найімовірніше, не повернеться.

Водночас, росіянина Нікіту, ймовірно, обміняють на когось з українських бранців. Цей випадок ілюструє не лише жахи війни, але й людську здатність до співпереживання та взаємодії навіть у найскладніших умовах. Здача в полон Нікіти стала результатом не лише фізичної, а й психологічної боротьби, що демонструє, як обставини можуть змінюватися, і як важливо знаходити шляхи до порозуміння навіть між ворогуючими сторонами.

Цей інцидент також підкреслює важливість гуманітарних аспектів війни, де людські життя залишаються в центрі уваги попри військові конфлікти.