Економіка окупованої Херсонщини: зерно, безробіття та тіньові схеми

Економіка на тимчасово окупованій Херсонщині перетворилася на інструмент війни та системного виснаження ресурсів. Російська окупаційна влада фактично перебудовує життя регіону під власні фінансові та військові потреби, змінюючи правила гри для місцевого бізнесу. Паралельно зростає безробіття, населення виїжджає, а українські підприємства або закривають, або змушують працювати за новими, жорсткими умовами.

Фінансування цих територій значною мірою залежить від російського федерального бюджету, проте після початку повномасштабного вторгнення ресурси спрямовуються на війну. Це призводить до скорочення фінансування регіонів, коли окупаційна влада поступово перекладає фінансовий тягар на місцеві бюджети. Економічний спад змушує населення, зокрема сільське, шукати підробітки, адже раніше багато хто жив у кредити, розміри яких зараз значно зростають.

Держава запровадила такий «бонус»: вона гасить кредити за умови підписання контракту з окупаційною владою. Планова мобілізація призводить до відтоку трудових ресурсів, що створює дефіцит працівників у критично важливих сферах: громадському транспорті, медицині та комунальних службах. Частина родин представників окупаційної влади також виїжджає з Генічеська та Скадовська через посилення ударів Збройних сил України по військових об'єктах.

Кошти окупаційної влади спрямовуються насамперед на створення зовнішньої «картинки» напередодні незаконних виборів 2026 року. Йдеться про показові, здебільшого косметичні зміни: відкриття центрів адміністративних послуг, ремонти шкіл, дитячих садків і будинків культури, які використовуються як майданчики для пропаганди. Реальної системної підтримки населення фактично немає, допомога зосереджена лише в кількох містах.

Більшість населених пунктів, а це понад 70% території, фактично непридатні для цивілізованого проживання. Особливо це стосується Олешок, Голу Пристань та населених пунктів вздовж Дніпра, де спостерігається гуманітарна катастрофа. Окремий напрям витрат — будівництво житла в Генічеську та Скадовську, проте проєкти реалізують переважно компанії, пов'язані з російською владою, що фактично є освоєнням бюджетних коштів.

Тиск на бізнес є системним і цілеспрямованим. Окупаційна влада проводила ранжування прибуткового бізнесу, після чого його фактично відбирали. Відомі випадки захоплення сільськогосподарського бізнесу, великі земельні ділянки переписували на російських підприємців або викуповували за заниженою вартістю. Нині значна частина бізнесу перебуває у занедбаному стані, оскільки влада не інвестує у розвиток, а намагається максимально використати наявні ресурси.

Системне вивезення зерна фіксується через закриті порти Криму та порт Бердянська. За даними СЗР України, протягом 2025 року РФ вивезла понад 2 мільйони тонн зернових культур, вирощених на окупованих українських територіях. Основні країни експорту — Сирія, Єгипет, Туреччина та Ліван. Колаборант Володимир Сальдо організував примусове вилучення зерна та аграрного майна у фермерів на лівобережжі Херсонщини, загальна вартість викраденого становить понад 5,3 мільярда гривень.