Експорт у трьох країнах: сигнал кризи ринку яблук Володимир Гуржій керівник компанії USPA Fruit У березні 60% вартості експорту українського яблука забезпечили лише три країни, що свідчить про небезпечну концентрацію ринків. З чим це пов’язано? Передусім із глобалізацією: на українському та інших ринках з’являється дедалі більше міжнародних трейдерів, а Україна нарощує поставки в різні країни.

Водночас структура експорту свідчить про серйозний перекіс. Якщо подивитися на «пиріг» останніх років, то зараз основні обсяги припадають на Саудівську Аравію, ОАЕ та Сирію — у березні ці три країни сформували 60% вартості експорту. Така концентрація — ризикова. Щоб фермер отримував вищу ціну, потрібна диверсифікація ринків.

Йдеться не про три країни, а щонайменше про десяток. Натомість ми бачимо протилежне — залежність від обмеженої кількості напрямків. Це сигнал системної кризи, про яку я говорю давно: Україні банально бракує того, що можна експортувати, і немає драйверів, які б на рівні держави та галузі відкривали нові ринки для українського яблука.

Якби ми мали повноцінно відкритий ринок Індії, безмитну торгівлю з Єгиптом, доступ до В’єтнаму чи країн Латинської Америки, географія експорту виглядала б інакше. Тоді мова йшла б не про три країни, а про значно ширшу карту. І тоді ж обсяги виробництва, зокрема сорту Роял Гала, були б іншими.

Сьогодні ж фермери бояться його закладати — не впевнені, куди продавати. З боку це може виглядати як рух і пошук нових можливостей, але на макрорівні я бачу затяжну кризу. Інакше її оцінити не можу.

При цьому самі ринки не є ні фантастичними, ні екзотичними. Наприклад, ми вже ініціювали відкриття Канади — і цього року туди можна було постачати яблука. Ще недавно цей напрямок здавався далеким. Були також ініціативи щодо Колумбії, але вони загубилися на рівні державних рішень.

Тим часом Польща системно працює з такими ринками, як Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, а також активно просувається в Бразилії на рівні фітосанітарних протоколів. Це показує, що можливості є — питання в послідовності дій. Водночас ринок сам себе обмежує.

Коли обсягів яблука небагато і кожен оператор може сказати, що свою Роял Галу вже продав наперед, мотивація відкривати нові ринки зникає. У підсумку ми залишаємося малим виробником, який не створює передумов для експансії. І це замкнене коло: «Роял Галу вже продав» — і далі нічого не відбувається.