Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо офіційно спростував повідомлення про свою участь у військовому параді на Червоній площі в Москві 9 травня. Цю інформацію він надав під час саміту Європейської політичної спільноти, чітко окресливши формат свого майбутнього візиту до Росії та відповівши на критику з боку європейських партнерів.

Раніше в Кремлі повідомляли, що словацький лідер має бути серед іноземних гостей на головній військовій демонстрації країни. Однак Фіцо заперечив цю інформацію, наголосивши, що не планує відвідувати жодних військових заходів. Замість цього він зазначив, що його програма обмежується покладанням квітів до пам'ятника Невідомому солдату Червоної армії та короткою зустріччю з президентом Володимиром Путіним.

Політик також виправдав своє рішення поїхати до Росії, яке раніше викликало різку критику з боку Єврокомісії. Фіцо підкреслив, що не має наміру діяти під тиском чи опинятися в ситуації, яка могла б викликати у нього докори сумління. Він наголосив на важливості особистих контактів для вирішення питань, що стосуються інтересів його країни.

На тлі цих подій з'явилися сумніви щодо самого проведення параду. Експерти зазначають, що повітряна частина заходу вже фактично скасована через проблеми з системою ППО, яка не здатна чітко розрізняти свої та чужі цілі. Навіть якщо наземна частина відбудеться, вона, ймовірно, буде значно скромнішою за попередні роки, а підготовка до неї відбувається в режимі таємниці.

Варто також згадати, що нещодавно Фіцо провів зустріч з президентом України Володимиром Зеленським у Єревані, де підтвердив підтримку Словаччиною євроінтеграційного курсу України. Попри це, його візит до Москви залишається предметом гострих дискусій, особливо з огляду на попередні проросійські заяви прем'єра та загрози безпеці, які озвучувалися його колегами.

Ситуація навколо візиту Фіцо демонструє складність дипломатичних маневрів у регіоні, де політичні рішення часто стають предметом міжнародного тиску. Словаччина продовжує балансувати між європейськими вимогами та власними інтересами, намагаючись зберегти незалежність у зовнішній політиці.