Головна ялинка України вже кілька років встановлюється на Софійській площі, але ця традиція не є вічною. Історія зеленої красуні набула своїх форм лише у XX столітті, пройшовши через складні політичні перипетії та війни. Сьогодні ми дізнаємося, як змінювався вигляд символу Різдва та Нового року в Києві крізь роки.

Традиція прикрашати ялинки до свят зʼявилася в Німеччині в Середньовіччі, а в Україні першу велику ялинку встановили 1811 року в Одесі. На початку XX століття ці дерева стали доступнішими для заможних українців, а до 1916 року релігійна влада заборонила їх через асоціацію з ворожою Німеччиною під час Першої світової війни.

У радянський час офіційне святкування Різдва було заборонено, а ялинки перетворилися на атрибут Нового року. Після Голодомору влада повернула традицію, але вже під егідою комсомольських святкувань, де замість вифлеємської зірки встановлювали радянські пʼятикінці та іграшки мілітаристської тематики.

Перша міська ялинка в Києві зʼявилася у 1936 році на площі Героїв Перекопа. Після Другої світової війни свято стало сімейним, а центральні ялинки встановлювали на Хрещатику та інших центральних вулицях столиці, хоча їхній вигляд був скромним через повоєнну бідність країни.

З часів незалежності ялинки почали встановлювати на Майдані Незалежності, а їхній дизайн став більш яскравим та оригінальним. Проте переломним моментом стала Революція Гідності 2013 року, коли ялинку на Майдані демонтували, а з 2014 року традиція змістилася на Софійську площу.

Сучасні ялинки Києва часто стають обʼєктом міжнародних рейтингів, а їхній дизайн відображає актуальні події та настрої суспільства. Цього року на Софійській площі встановили скромну білу ялинку висотою 15 метрів, яку прикрасили стримано, але символічно, з акцентом на новий початок та мир.