Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило детальну інформацію про склад та характеристики російського баржуючого дрона «Клин». Оперативники розкрили, що апарат розроблений компанією «Робоавіа» та оснащений передовими системами автонаведення, які дозволяють йому ефективно атакувати цілі на швидкості до 300 кілометрів на годину. Ця розвідданина є важливою для розуміння загрози, яку ворог створює на українському небі, та допомагає захисникам адаптувати протидію новим типам зброї.

Конструктивно безпілотник має фюзеляж типу «дельта-крило» з розмахом крил 1,9 метра та довжиною 1,6 метра. Як двигун використовується китайський безколекторний мотор Scorpion F-4225-500KV V2, а живленням слугують два акумулятори типу 6S Li-AFB. Така конфігурація забезпечує дрон необхідну маневреність та тривалість польоту для виконання бойових завдань.

Ключовою особливістю «Клина» є вбудована система машинного зору, яка реалізована на базі американського комп'ютерного модуля Nvidia Jetson TX2. Технологія дозволяє апарату автоматично виявляти та захоплювати цілі без постійного контролю з боку оператора. Подібні рішення вже фіксувалися в інших російських безпілотниках, таких як «Ланцет» та «Герань-2», що свідчить про поширення цієї технології серед ворога.

Для керування польотом у дроні встановлено австралійський контролер Cube Orange, а навігацію забезпечує китайський модуль Holybro F9P з підтримкою режиму RTK. Це підвищує точність позиціонування, дозволяючи дрону точно підлітати до об'єкта атаки навіть у складних умовах. Зв'язок з оператором здійснюється через радіомодем LoRa від китайського виробника Ai-Thinker.

Електронні плати безпілотника містять компоненти від виробників США, Швейцарії, Тайваню та Південної Кореї, що підтверджує міжнародне походження технологій, використаних у створенні зброї. Бойова частина дрона може важити до 5 кілограмів і містити як кумулятивну, так і фугасну зарядку, що робить його небезпечним для різних типів цілей.

Ворог також розробив морську та сухопутну модифікації «Клина». У морській версії система підриву базується на радарі, тоді як сухопутна модифікація використовує лідар для визначення цілі. Розвинене переднє керуюче оперення дозволяє коригувати курс під час заходу на ціль на різних швидкостях, що значно підвищує влучність атаки.