Саудівська Аравія зробила найдорожчий кінопроєкт у своїй історії, витративши 150 мільйонів доларів на фільм «Імперія пісків». Цей масштабний запуск, який тривав п'ять років, став не просто розвагою, а стратегічним кроком для виходу країни у світове кіно. Режисер Руперт Ваятт зі своїм командою створив грандіозну історію про принцесу Хінд, яка очолює опір проти деспотичної імперії Сасанідів.

Сюжет розгортається у пустелях Аравійського півострова за 1500 років до настання ісламу. Головна героїня, принцеса Хінд, відмовляється від вимоги імператора Кісри Другого віддати її в гарем і тікає разом із батьком у безкраї піски. Її переслідують війська імперії, але на шляху зустрічає шляхетний розбійник Ханзала, який допомагає їй зібрати коаліцію племен для вирішального бою.

Фото до матеріалу: «Імперія пісків»: найдорожчий фільм Саудівської Аравії — рецензія

Варто зауважити, що багато деталей історії є кінематографічним вимислом. Реальна Хінд згадується в історичних текстах лише як дочка страченого царя, тоді як її роль об'єднавиці та участь у битвах — це творчість сценаристів. Проте акторський склад, зокрема Бен Кінгслі та Ентоні Макі, додає стрічці значної ваги та міжнародного розголосу.

Кошторис проєкту відображається у кожному кадрі: розкішні декорації, тисячі акторів масовки та масштабні битви. Оператор Гільєрмо Гарсі зробив чудові натурні зйомки, хоча деякі елементи, як гієни, були намальовані. Грандіозне побоїще біля оази Зу-Кар стало кульмінацією фільму, перетворивши реальну історичну подію на розкішну казкову ілюстрацію.

Попри високий бюджет та яскраві зйомки, критики зазначають слабкість сюжету та недостатню розробку характерів. Діалоги часто сповнені штампів, а аритмічна структура історії може відштовхнути глядача. Фільм, ймовірно, не здобуде широкого схвалення кінокритиків, але виконує важливішу політичну та економічну функцію.

Для Саудівської Аравії цей проєкт має глибоке значення, оскільки кінотеатри в країні були заборонені протягом 35 років. Скасування заборони та реалізація «Імперії пісків» є частиною реформ наслідного принца Мухаммеда ібн Салмана. Фільм слугує школою для місцевих кінематографістів та політичним повідомленням про відновлення культурного життя країни.