Історія кохання, що перемогла полон: як Аміна знайшла чоловіка Івана, якого вважали загиблим

Історія Івана та Аміни Іванченків з Херсонщини нагадує кінороман, де справжнє кохання та віра здатні подолати навіть найстрашніші випробування війни. Чоловік, який перед виходом на завдання залишив на коробці речей напис «Скажіть, що я її кохаю», був визнаний зниклим безвісти, а згодом — загиблим. Проте дружина не здалася і почала власне розслідування, яке врешті-решт привело до знаходження чоловіка в полоні в окупованому Луганську.

Пара, яка закохалася ще в 14 років, разом пережила пів року окупації у Верхньому Рогачику, ризикуючи життям, щоб не опинитися під владою ворога. Після евакуації 19-річний Іван пішов добровольцем до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. На передовій під Кліщіївкою він отримав важкі поранення і залишився в бліндажі без можливості евакуації, де його захопили російські військові.

Аміна, отримавши сумну звістку про загибель чоловіка, не повірила в офіційну версію. Вона детально описала всі особливі ознаки Івана — тату, шрами, розмір взуття — і подала звернення до Координаційного штабу. Менш ніж за місяць розвідка підтвердила, що Іван живий і перебуває в полоні, хоча офіційно Росія спочатку заперечувала його існування, відповідаючи фразою «У нас такого немає».

Півтора року Іван провів у жахливих умовах: від допитів у Бахмуті до побиттів та знущань у колонії в Свердловську та Уфі. Його тримали в повній ізоляції, забороняючи навіть вести лік часу, а листи дружини не доходили до адресата. Лише завдяки наполегливості родини та роботі волонтерів, зокрема створеної Аміною організації, вдалося вивести його з полону.

Звільнення відбулося 9 червня 2025 року, коли Івана доставили до Білорусі, а звідти — до України. Його зустріч з дружиною у лікарні стала моментом, коли вони зрозуміли ціну свободи та можливості просто їсти, коли хочеться, чи виходити на вулицю без страху. Іван зізнався, що передчуття загибелі змусило його написати прощальне послання, але віра Аміни стала тим якорем, що втримав його життя.

Наразі Іван проходить реабілітацію у Вінниці, а Аміна продовжує допомагати родинам зниклих безвісти та військовополонених 80-ї бригади. Пара, яка пройшла через пекло війни та полону, планує виховувати дітей у мирі, щоб їхнє майбутнє не було сповнене страху та втрат, як їхнє минуле.