Історія Києва нерозривно пов'язана з Дніпром, і одним із найвідоміших символів цієї зв'язності був Наводницький міст. Це не просто одна споруда, а збірний образ багатьох переправ, які з'єднували береги річки протягом століть. Їхнє існування тривало з X століття аж до 1953 року, залишивши глибокий слід у міській пам'яті.

У давнину кияни використовували тимчасові наплавні мости, які збирали з пліт та поромів. Такі переправи були платними і діяли лише у теплу пору року, поки не приходили льодоходи чи повені. Вже у XVI столітті поблизу гирла Либеді функціонував перевіз, від якого походить назва сучасних Старонаводницької вулиці та Новонаводницького провулка.

З часом інженерія розвивалася, і з'явилися більш надійні конструкції. У 1744 році для відвідин імператриці Єлизавети Петрівної було збудоване розкішне дерево'яне полотно завдовжки 450 сажнів. Однак такі мости були недолговічними: їх руйнували бурі, а взимку переправатися через Дніпро доводилося по кризі, що несе загрозу життю.

Найбільш трагічні події сталася у 1920 році, коли польські війська під час відступу спалили дерев'яний міст. Його відбудували вже у 1921-му, але новий варіант не витримав випробувань Другої світової війни. У вересні 1941 року переправу зруйнували німецькі окупанти, а під час визволення Києва у 1943 році підірвали тимчасовий міст, який будували на його місці.

Після визволення міста у листопаді 1943 року саперні частини Радянської Армії відновили зв'язок між берегами, збудувавши низьководний міст. Проте вже у 1953 році, коли поруч відкрили сучасний міст імені Патона, останню іпостась Наводницького моста розібрали назавжди.

Сьогодні від цих історичних споруд залишилися лише кілька підводних опор, які іноді видно під час низького рівня води. У 2013 році на одному з таких залишків встановили скульптуру "Рідкісний птах", яка стала єдиною пам'яткою, що нагадує про багатолітню історію київських переправ через Дніпро.