Після того, як Третя окрема штурмова бригада опублікувала зворушливий сюжет про матір, яка відпустила на війну семеро синів, її рідна донька Надія Вікарій змушена була вийти з мовчання. Вона розповіла про жахливу правду, яку приховувала роками: систематичне фізичне та сексуальне насилля з боку матері та братів, а також про вбивство її старшої сестри Даші, тіло якої жінка закопала просто під деревом і приховувала від світу понад два десятиліття.

Надія згадує, що з дитинства їй та її сестрі доводилося терпіти голод, побиття та приниження. Мати Тетяна Саннікова, за словами дівчини, ставилася до доньок жорстоко, тоді як синам дарувала любов та повагу. Діти часто приходили до школи з синцями, а Надія навіть втратила два передні зуби після удару об умивальник. Вона розповіла, що матір змушувала їх голодними спати на підлозі, а за найменші провини карала прив'язуванням до меблів та побиттям.

Найбільш трагічною подією стало вбивство сестри Даші у 2004 році. За версією Надії, дівчинку вбили через голод та знущання, а тіло закопали на околиці Бердичева. Мати протягом чотирьох років переконувала всіх, що дитина жива, і навіть отримувала на неї соціальні виплати. Тіло Даші знайшли лише у 2008 році, але тоді слідство не встановило причин насильницької смерті через скелетизацію решток.

Окрім вбивства сестри, Надія звинувачує своїх братів у регулярному сексуальному насильстві. Вона розповіла, що старші брати примушували її та Дашу до орального сексу, а молодший брат згодом долучився до цього. Мати, за словами дівчини, не лише не захищала дітей, а й вимагала від них брехати та вибачатися перед насильниками. Про ці злочини Надія дізналася лише після того, як у 2026 році побачила новини про її родину і вирішила поділитися правдою.

Після публікації свідчень Надії правоохоронці зареєстрували кримінальне провадження за фактом зґвалтування неповнолітньої особи. Дівчина отримала статус потерпілої, і слідчі проводять допити свідків та розшукують усіх причетних до злочинів. Брати Надії, які зараз воюють на фронті, та її матір відмовляються коментувати ці звинувачення, називаючи історію вигадкою.

Ця історія стала символом трагедії багатьох дітей, які страждають від домашнього насилля в тиші. Надія сподівається, що її свідчення допоможуть іншим дітям не мовчати і звернутися по допомогу. Вона нагадує, що мовчання часто коштує життя, і закликає суспільство звертати увагу на ознаки насильства в родинах.