Комунальний бардак Львова. Частина 2. Один мій знайомий, який років 20 тому займався політичним консалтингом, назвав свою структуру “Міжнародним інститутом”.

Інститутом чого саме, вже не пригадую. Бо понти понад усе. Про це повідомив політик Володимир Гірняк У Садового теж полюбляють створювати “інститути”.

Чекаю, коли мер відкине власну скромність і почне плодити “академії”. А тим часом допитливим львів’янам досі не зрозуміло, для чого вся ця затія, враховуючи, що “інститути” Садового з’їдають добрий шмат міського бюджету, при цьому фактично дублюючи органи місцевого самоврядування, які діють у структурі міськради. Здавалося, нагнувши свого часу депутатський корпус на заснування комунального Інституту міста, Садовий потішиться улюбленою іграшкою і на тому втихомириться.

Але не тут то було. Невдовзі у Львові з’являється ще одна комунальна установа – Інститут просторового розвитку. Чим займаються, або мали б займатися згадані установи, дізнаємось на офіційному сайті Львівської міської ради.

Інститут міста – це аналітичний центр, метою діяльності якого задекларовано “об’єднання зусиль Львівської міської ради, бізнесу, громадських організацій, академічних спільнот та мешканців Львова для досягнення цілей розвитку міста”. Видно, Інститут міста зле об’єднував і розвивав, тому йому на підмогу з’явилася комунальна установа – Інститут просторового розвитку, створений “з метою розвитку інноваційних проектів у сфері проектування вулиць, громадських просторів, парків, об’єктів житлового та громадського призначення”.

Споглядаючи затори на вулицях міста та інші його проблеми, мимоволі тішишся, що ідейний натхненник і очільник Інституту просторового розвитку Олег Шмід у перші дні повномасштабного вторгнення раптово перестав цікавитися Львовом, наклав у сподні і втік з України. Але ключове питання, навіщо Садовому було створювати ці квазіінститути зі своїми бюджетами, якщо у структурі мерії існують і Управління просторового планування, і Управління формування середовища?

І, певно, для того, аби ніхто не звинуватив мера в некультурності, у Садового створюють ще й Інститут стратегії культури! Але про “культурну комуналку” поговоримо наступного разу, бо там є свої особливості і свої бюджети. Трошки привідкриємо львів’янам очі, на суми, які витрачає наше місто на наше з вами “окультурювання”.