Марія де Буенос Айрес: як театр Курбаса поєднав танго та історичні трагедії

Львівський театр імені Леся Курбаса завершив сезон виставою, яка стала справжнім культурним феноменом. Постановка Євгена Лавренчука поєднала культову танго-оперу Астора П'яццоли з літературними творами Юрія Винничука та Ганни Арендт. Це ризикований експеримент, де кабаре, танго та трагічні теми Голокосту переплітаються в єдине ціле.

Сюжет вистави розгортається в унікальному просторі, де сцена стає повноправним учасником дійства. Глядач опиняється в кабаре Буенос-Айреса, яке миттєво переносить у Париж, створюючи місток між континентами та епохами. Однією з головних ліній є детективна історія про невідомого, що намагається поговорити з психіатром, який працював під час Нюрнберзького процесу.

Режисер використовує вибухову суміш сюжетів, географії та часу, щоб спровокувати емоційну реакцію аудиторії. Вистава нагадує кінострічку, де можна вгадати відсилки до «Загибелі богів» Вісконті та «Нічного портьє» Кавані. Герої танцюють танго смерті, а сцени з унітазами в обіймах неоднозначно перекидають міст між різними війнами та епохами.

Важливу роль у творінні атмосфери відіграє симфонічний оркестр INSO-Lviv та виконавці Тамара Ґорґішелі та Марк Свіжінський. Їхня музика заповнює простір театру, де відстань між акторами та глядачами майже зникає. Робота Миколи Берези в ролі Оповідача додає виставі гостроти та доречності.

Цей проєкт, підтриманий компанією blago, демонструє, як сучасне мистецтво може розвивати уяву та культурологічний досвід мешканців міста. Вистава вимагає уваги та обговорення, викликаючи суперечки та спогади у кожного глядача.

Попри те, що переказати містичний балаган словами неможливо, вистава залишається одним із найцікавіших подій сезону. Вона не нудьгує, а закликає до роздумів про смерть, музику та історію людства.