Музейні кістки китів розкрили таємниці торгівлі в Швеції часів залізної доби

Дослідники Лундського університету знову звернулися до музейних сховищ, щоб знайти відповіді на давні питання. Останки китів, які роками вважалися простою музейною експозицією, пролили нове світло на повсякденне життя та торгові зв'язки на півдні Швеції у часи залізної доби.

Вчені дослідили фрагменти кісток, знайдені ще у 1960-х та 1970-х роках під час розкопок у Вестра-Карабі та Стокгольмсгордені в регіоні Сконе. Застосування сучасного методу мас-спектрометрії (ZooMS) дозволило точно визначити вид тварин навіть на дрібних уламках. Результати підтвердили наявність горбатих китів, фінвалів та, ймовірно, північноатлантичних гладких китів, що раніше не було задокументовано в цьому регіоні.

Найцікавішим виявилися сліди людської діяльності на самих кістках. Один хребець зі Стокгольмсгордена має просвердлені отвори та видимі сліди зносу, що свідчить про спеціальну обробку. Інші фрагменти з Вестра-Карабі мають сліди порізів та розколювання, що вказує на використання кісток як цінної сировини для виготовлення інструментів або предметів ужитку, а не як харчових відходів.

Наявність таких знахідок у невеликих поселеннях свідчить про те, що доступ до морських ресурсів не обмежувався лише великими торговими центрами. Кістки китів, ймовірно, переміщувалися на великі відстані від місць викидання на берег або полювання, стаючи частиною ширших економічних мереж, що з'єднували сушу та море.

Це дослідження також розширює розуміння історичного ареалу видів китів у Північній Європі. Деякі з ідентифікованих видів, наприклад північноатлантичний гладкий кит, колись мали значно ширший розповсюдження, ніж сьогодні. Однак археологічний контекст насамперед відображає активну діяльність людей з переміщення та обробки матеріалів.

Важливим аспектом роботи стало те, що цінну інформацію отримали без проведення нових розкопок. Застосування нових наукових методів до існуючих музейних колекцій дозволило розкрити потенціал матеріалів, які десятиліттями зберігалися без належної уваги, підтвердивши їхню історичну цінність.