Микола Боровко у випуску «Української літературної газети» ч. 3 (383) від березня 2026 року звертається до читачів через гострі образи війни та внутрішніх потрясінь. Автор описує картину спаленого саду та сльозливу жінку, підкреслюючи, що ціна невдач для нації — це завжди розруха.

У творі чітко відображено відчуття втрати контролю та відсутність лідера, який би зміг зупинити наслідки війни.