«Він мало розповідав про службу, адаптовувався до нового середовища та військових буднів. Це була людина доброї душі, яка вміла знайти спільну мову з усіма. До війни Володимир шукав себе у різних видах діяльності – не міг сидіти на одному місці, постійно прагнув чогось нового.

Завжди підтримував рідних і друзів, навіть коли самому було непросто. Не любив скаржитися, тримав усе в собі, але при цьому залишався щирим і відкритим до людей, – розповів брат Захисника.