Президент Володимир Зеленський визначив чітку стратегію безпеки Європи, до якої увійшли Україна, Велика Британія, Туреччина та Норвегія. Саме ці чотири держави, за словами глави держави, здатні контролювати моря, захищати небо та сформувати сухопутні сили, які перевищують потенціал Росії. Ця позиція не є випадковою, а базується на реальному геополітичному розрахунку, який був закріплений підписанням українсько-норвезького договору 14 квітня 2026 року.

Норвегія стала одним із ключових партнерів, який швидко перейшов від разової допомоги до системної підтримки. Після повномасштабного вторгнення країна почала постачати ЗСУ зенітно-ракетні комплекси, протитанкові засоби та боєприпаси. У 2024 році фінансування підтримки зросло, а пріоритетами стали протиповітряна оборона, безпілотні системи та інтеграція українських логістичних ланцюгів у стандарти НАТО.

Фото до матеріалу: Норвегія інвестує мільярди у безпеку України: чому партнерство переросло в стратегію

Стратегічний зсув у співпраці стався у 2025–2026 роках, коли Норвегія оголосила про додаткові кошти на рівні 5,35 млрд євро до кінця 2026 року. Загальний обсяг військової допомоги вже перевищив 19,4 млрд євро. Ці рішення спрямовані на підтримку України у війні на виснаження, де пріоритетом є забезпечення стійкості Збройних Сил та виробництво критично важливих систем.

Географічне положення Норвегії робить її безпосереднім інтересом у сфері безпеки. Країна межує з Росією, контролює важливі арктичні маршрути та архіпелаг Свальбард, де існує специфічна присутність російських інтересів. Для Осло стійка Україна є не лише союзницею, а й критичним елементом захисту південного флангу, який зв'язує російські ресурси та обмежує можливості агресора діяти в інших регіонах.

Співпраця між двома країнами набула двостороннього характеру. Норвегія не лише постачає озброєння, а й навчає українських військових, обмінюється досвідом у використанні систем ППО та виробляє безпілотні системи на своїй території. Взаємодія на рівні генеральних штабів та особисті контакти командувачів закріплюють це партнерство як довгострокову реальність.

Підписання міждержавної безпекової угоди у 2024 році формалізувало цей союз, визначивши російську агресію системною загрозою. Тепер підтримка України є частиною стратегічної політики Норвегії, інтегрованою у її бюджет та оборонне планування. Це свідчить про те, що безпековий формат з Україною, Британією та Туреччиною вже стає реальністю, а не лише гіпотезою.