У своєму виступі Елла Лібанова, академік Національної академії наук України, академік-секретар Відділення економіки НАН України, доктор економічних наук, професорка, Заслужений економіст України та директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, заявила: Відео дня "Станом на лютий 2026 року на підконтрольній Україні території проживало 29 мільйонів людей.

Це на мільйон менше, ніж було торік". Заяву вона зробила під час дискусійної панелі "Українське суспільство 2026: демографія, міграція, ринок праці" в межах проєкту "Нова країна". Ніхто не задумується, що насправді означає ця цифра.

Якщо брати відносно загального обсягу населення 29 мільйонів мінус один мільйон, то це приблизно 3,4%. Багато хто може подумати: "Ну, статистично похибка, не так уже й страшно". Але що для України означають ці 3% на практиці?

Це приблизно втрата всього сучасного Харкова під час війни. До війни в Харкові жило близько 1,4–1,6 млн людей. Зараз, з урахуванням постійних обстрілів і виїздів, там залишилося 800–1000 тисяч.

Тобто втрата мільйона — це майже повна втрата населення теперішнього Харкова. Це також майже весь сучасний Дніпро (зараз близько 920–980 тисяч) плюс ще кілька десятків тисяч людей. Для заходу України та киян це виглядає так: Населення Львова (близько 720–750 тисяч) плюс ще 250 тисяч зверху.

По суті цілий Львів разом з великим містом або кількома середніми. Або це: 10 міст по ~100 тисяч жителів кожне. Тобто втрата 10 Броварів.

Це втрата населення таких міст, як Кременчук, Черкаси, Чернігів, Суми, Житомир (який зараз близько 260–270 тисяч, тому мільйон — це майже чотири таких Житомири), Хмельницький, Чернівці, Рівне, Івано-Франківськ, Тернопіль чи Луцьк у їхньому теперішньому воєнному стані. Або 15–20 міст розміром з типовий райцентр (по 50–60 тисяч жителів) — Ніжин, Ковель, Миргород, Ізюм, Новомосковськ, Славута, Бердичів, Коростень тощо просто зникли б з мапи.

Особливо болісно, що основна частина втрат припадає саме на прифронтові регіони — Харківщину, Дніпропетровщину, Запоріжжя, Сумщину. Саме звідти люди масово виїжджали за кордон, і дуже мало повертаються.1 мільйон – це вже не "3,4% статистичної похибки". Це зникнення цілого великого міста або десятків менших міст за один рік.

І тенденція, на жаль, продовжується.