У день Пасхи, коли вся країна святкує перемогу життя над смертю, Україна втратила ще одного свого захисника. 20 квітня 2025 року на фронті загинув офіцер 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Андрій Задорожний. Його загибель стала трагічним символом війни, адже трагедія розділилася з найсвятішим днем року.

Андрій був айтівцем з Мукачева, який після початку повномасштабного вторгнення пішов у військкомат і став начальником пункту управління батальйону безпілотних систем. За його словами, він намагався залишатися нормальною людиною навіть у найважчих умовах, зберігаючи почуття гумору та моральний стрижень понад три роки служби.

Прощання з Героєм відбулося 26 квітня у рідному Мукачеві. У соборі Успіння Пресвятої Богородиці до останньої дороги проводжали його родина, друзі, побратими та однокласники. За наказом командира частини Андрій Задорожний посмертно нагороджений орденом «Хрест Героя».

На всю країну Андрія зробила його дружина Ірина, яка поділилася історією про татуювання з відбитком безіменного пальця загиблого чоловіка. Жінка розповіла, як через поліцейський відділок отримала допомогу криміналістів для фіксації відбитка, щоб носити його біля серця як пам'ять про коханого.

Ірина Задорожна створила петицію до Президента з проханням присвоїти чоловікові звання Герой України, яка вже набрала необхідну кількість голосів. Нещодавно вона долучилася до місцевого Пласту, волонтерить для поранених військових та часто відвідує чоловіка на кладовищі.

Пам'ять про Андрія Задорожного залишається живим прикладом самопожертви та любові до Батьківщини. Його слова про те, що треба з «ні» зробити «так», стали мантрою для багатьох українців, які продовжують будувати майбутнє своєї держави.