Бельгійські юристи Анрі Лафонтен та Поль Отле створили у 1910 році архів Mundaneum, який історики називають першим прототипом інтернету. Цей унікальний проєкт на півдні країни мав на меті зібрати та категоризувати всі знання світу на папері задовго до ери цифрових технологій. Система працювала як фізичний аналог сучасних пошукових систем, дозволяючи користувачам знаходити інформацію через спеціальну картотеку.

Для реалізації ідеї було розроблено універсальну десяткову класифікацію, яка дозволила створити понад 12 мільйонів карток із короткими викладами книг та видань. Ця методологія виявилася настільки ефективною, що її досі використовують понад 150 тисяч бібліотек у всьому світі. Пошукові запити надходили поштою та телеграфом, а відповіді готувалися протягом кількох тижнів або навіть місяців.

Зростаючий попит змусив уряд передати архіву 150 кімнат у палаці П'ятдесятиріччя, проте проєкт швидко став надто громіздким. Поль Отле мріяв про модернізацію системи, створивши мережу «електричних телескопів», де відповіді з книг мала б відображатися на екранах через телефонні лінії. Цю концепцію вчений називав «механічним колективним мозком», доступним через глобальну телекомунікаційну мережу.

Фінансова підтримка від держави відсутня, а наближення Другої світової війни призвело до руйнування архіву. Солдати нацистської Німеччини знищили тисячі коробок із картотеками, хоча частину матеріалів вдалося врятувати та перенести до Брюсселя. Лише у 1998 році завдяки втручанню меру Монса та фінансуванню від компанії Google колекцію вдалося зберегти та відновити.

Сьогодні Mundaneum залишається символом людської прагматичності та віри в те, що знання можна систематизувати навіть без комп'ютерів. Історія цього архіву нагадує про те, як далеко людство вже було в розвитку інформаційних технологій ще на початку минулого століття. Для українських читачів ця історія є прикладом того, як ідеї можуть переживати часи, навіть якщо їхні реалізатори не отримали очікуваної підтримки.