Перемога Петера Мадяра на виборах прем'єра Угорщини відкриває новий етап у відносинах між Києвом та Будапештом, але шлях до їхнього перезавантаження буде складним і поступовим. Новий лідер, який виходить з партії «Фідес», стикається з викликом сприйняття його як продовжувача курсу Віктора Орбана, хоча й позиціонує себе як прогресивну фігуру. Українське суспільство та політичні експерти з обережністю спостерігають за розвитком подій, враховуючи історичний контекст та вплив медіапропаганди останніх років.

Мадяр усвідомлює, що будь-який різкий поворот у бік України може бути використаний опонентами для дискредитації його виборчого триумфу. Йому загрожує ризик бути звинуваченим у тому, що він є маріонеткою західних інституцій, готовою втягнути Угорщину у війну. Тому перші офіційні візити нової угорської влади плануються у Варшаву, Відень та Брюссель, де потрібно закріпити довіру європейських партнерів.

Фото до матеріалу: Перемога Мадяра: шлях до відновлення українсько-угорських відносин

Аналогічну ситуацію колись переживав Леонід Ющенко, який після інавгурації відправився до Москви, щоб розвіяти наслідки російської пропаганди про його русофобію. Сьогодні Мадяру потрібно зробити подібний крок, але лише після того, як він успішно проведе внутрішньополітичні реформи та зміцнить позиції країни в ЄС. Без цього будь-які дипломатичні жести з боку України можуть бути сприйняті як політичний тиск.

Перш ніж відновити прямі контакти, Будапешту доведеться подолати інфляцію, реформувати судову систему та зміцнити демократичні інститути. Україна може спришити цей процес дипломатичними жестами, наприклад, швидким ремонтом нафтопроводу «Дружба» або сприянням комунікації угорської громади в Україні з новою владою. Це допоможе демонтувати деструктивний вплив орбанівської епохи та створити сприятливу атмосферу для майбутнього партнерства.

Історично Угорщина за часів Орбана виконувала роль «цапа-відбувайла» для країн ЄС, які не хотіли ризикувати конфліктом із Україною через російську агресію. Блокування кредитів та відмова від санкцій проти Росії часто пояснювалися економічними інтересами та бажанням зберегти комерційні зв'язки. Тепер новій угорській владі доведеться довести, що її політика базується на власних принципах, а не на зовнішньому тиску чи прагненні уникнути конфлікту.

Повне відновлення довірливих стосунків між Україною та Угорщиною можливе лише тоді, коли Будапешт остаточно відійде від орбанівської моделі та покаже реальну зміню політику. Це вимагатиме часу, терпіння та чіткої стратегії від обох сторін. Тільки тоді, коли позитивне сприйняття реформ стане домінуючим у суспільстві, Україна зможе розраховувати на стабільне партнерство з Угорщиною.