Російський ABINSK з зерном з України в порту Хайфи — нова норма? Що Україна може зробити з підсанкційними суднами Судно ABINSK проходить пролив Босфор 20 квітня. Автор фото: Yörük Işık 17 квітня стало відомо, що Ізраїль не затримав російське судно-зерновоз ABINSK з партією пшениці, частина якої, ймовірно, походить з тимчасово окупованих територій (ТОТ) України.

Ще 23 березня українські дипломати попередили ізраїльських колег про судно-порушника санкцій, і попросили не дозволяти йому заходити в порти Ізраїля. Проте судно успішно розвантажилось і вийшло з порту Хайфи. Міністр закордонних справ Ізраїлю Ґідеон Саар повідомив главу МЗС України Андрія Сибігу, що затримати судно неможливо, оскільки воно вже залишило порт.

Українські дипломати у відповідь наголосили на необхідності притягнення до відповідальності причетних, а також закликали міжнародних партнерів не допускати подібних випадків. То що ж сталось? Разове порушення українського санкційного режиму, чи систематична робота російського тіньового флоту?

Що каже в цьому випадку міжнародне право, і чи є в України шанс ускладнити рух суден з краденим українським зерном? Розпитали у людей, котрі торгують і постачають пшеницю, та тих, хто відслідковує переміщення підсанкційних товарів країною-агресором. ABINSK — точно не перший, а от чи останній?

20 квітня журналістка розслідувального проєкту SeaKrime Центру «Миротворець» Катерина Яресько опублікувала фото ABINSK на Босфорі, де чітко видно, що судно повертається з Ізраїлю розвантаженим. Ще до цього подія викликала обурення української спільноти і критику деяких іноземних оглядачів. Наприклад, ізраїльський військовий оглядач Ігаль Левін назвав ситуацію з зерном з ТОТ «максимально ганебною».

Ігаль Левін ізраїльський військовий оглядач «За інформацією Барака Равіда (видання Axios), ізраїльське МЗС знало про це судно за два тижні до його прибуття в порт. Два тижні — це великий термін, і якщо в наших не було бажання і хоробрості, щоб прямо боротися з росіянами, заарештовуючи судно, можна було як мінімум усунутись від цього та заборонити судну з награбованим входити до порту».

Між російським портом «Кавказ» і Ізраїлем йде постійний торговий трафік, підтверджує Катерина Яресько. У 2023 році «Миротворець» довів, що в цю країну з кримського порту слідує зерновоз з сільгосппродукцією з ТОТ. Судну не дозволили зайти в порт.

Інший свіжий приклад — судно ASOMATOS, яке прямо зараз везе зерно з Феодосії в єгипетську Александрію, але останні п'ять рейсів ходило за маршрутом «Кавказ—Хайфа». Читайте також: Єгипет заявив, що не купуватиме зерно з окупованих українських територій. Розпитали розслідувачку Катерину Яресько, чи це реально і хто тепер №1 покупець краденої пшениці.

За її даними, ще 23 березня, коли ABINSK тільки прийшов в порт Хайфи, ізраїльських посадовців повідомили, що судно перевозить вкрадене з ТОТ зерно. Їм надали підтверджуючі документи, докази і супутникові знімки, а пізніше — і рішення українського суду, який відбувся 8 квітня. Катерина Яресько «Миротворець» «Знаючи всі процеси зсередини, можу сказати, що настільки добре наша держава ще не працювала.

Все потрібне було швидко зібрано і проведено навіть через суд. Можу порівняти хіба що з ситуаціями, коли Туреччина в 2022 році активно приймала зерно з окупованого Криму. Тоді теж працювала Генпрокуратура, СБУ та інші.

За запитом на міжнародно-правову допомогу передавали Туреччині документи, і там на них реагували. Тому те, що зробив зараз Ізраїль, проігнорувавши всі дії України — це абсолютно недружній крок». З іншого боку, її приємно вразив розголос і несприйняття цієї ситуації в самому Ізраїлі: ABINSK в порту Хайфи викликав багато публікацій місцевих журналістів та блогерів з однозначною реакцією — такого не повинно бути.

Тому вона сподівається, що наступні російські судна супроводжуватиме такий же суспільний розголос. Ситуація з судном, яке попри протести МЗС України та Андрія Сибіги розвантажилося в Ізраїлі — класичний приклад того, що фінансова вигода у деяких ситуаціях важливіша за репутацію, наголошує брокер Володимир Левковський. Номінально Ізраїль не вводив санкцій проти РФ, і в митниці країни чи адміністрації порту Хайфа немає внутрішньої заборони приймати російські судна.

Володимир Левковський брокер «Коли човен приходить з документами на пшеницю, де написано «походження — РФ, порт «Кавказ», для Ізраїлю це легальний вантаж. Те, що судно під американськими санкціями — це проблема самого судна та його власника, а не ізраїльського порту. Вони просто кажуть: «ми — не поліція США».

Це схема, коли росіяни везуть пшеницю малими суднами з окупованого Бердянська і Маріуполя в порт «Кавказ», де його перевантажують на великі балкери типу ABINSK. Щоб приховати походження з ТОТ, його міксують з російським, після чого на весь об’єм виписують документи, ніби товар з Краснодара чи Ростова. Оскільки Росія — світовий гігант у виробництві зерна, вони легко закривають будь-які об'єми вкраденого товару нібито «білими» документами на експорт, проти яких не заперечують в інших країнах.

«Ізраїль витримав паузу. Як тільки зерно висипали в силоси і воно змішалося на елеваторі з іншим — судно одразу відпустили. Мовляв, вони перевіряли, але вже пізно, вантажу немає, судно пішло.

Поки вкрадене зерно продається за «солодкою» ціною нижче ринку, завжди знайдуться покупці, які закриють очі на вимкнені радари та сумнівне походження. Світ цинічний, і вигода тут зазвичай на першому місці», — пояснює Володимир Левковський. Ізраїль не зміг, чи не захотів затримати судно?

В приватних розмовах деякі логісти припускають, що захід ABINSK в порт Хайфи наробив багато медійного шуму, тоді як насправді Ізраїль не мав юридичних підстав на арешт судна. Якби зерновоз заарештували — країна була б повинна як мінімум сплатити демередж та вошаут (анулювання зобов'язань по контрактах). Чи так це насправді?

Питання має виражений політичний контекст, однак реалізується через конкретні правові інструменти, пояснює партнер міжнародної юридичної служби, що багато років спеціалізується у питаннях морського права. Українська сторона діяла в межах кримінального провадження: було відкрито справу, отримано відповідні процесуальні рішення, після чого Україна звернулася до Ізраїлю із запитом про міжнародну правову допомогу.

Тому дії України в цьому випадку — це стандартний міждержавний механізм, юридично коректний, але за своєю природою не швидкий. «У цій площині оперативних рішень зазвичай не буває. Це одночасно і кримінальна, і частково політична історія.

Ізраїль заздалегідь мав інформацію про судно. В окремих випадках, держави можуть обмежувати доступ суден до портів з огляду на комплекс правових і політичних факторів», — зазначає він. Водночас механізм міжнародної правової допомоги працює через органи іншої держави, і за її процедурами.

Тому некоректно говорити, що «Україна лише попрохала заарештувати судно». Україна передала матеріали та обґрунтування, а подальші дії залежать від оцінки компетентних органів Ізраїлю та їхнього правового підходу до ситуації. За словами юриста, вимогу до Ізраїлю, ймовірно, можна було б перевести в площину майнового спору та намагатися застосувати комерційний арешт судна або вантажу через локальний суд.

Такі інструменти використовуються у міжнародній практиці для оперативного забезпечення вимог. Недолік механізму — необхідно довести зв’язок між конкретним майном і власником, що потребує окремого аналізу в кожній юрисдикції с залученням локальних юристів. Прецеденти таких судових справ фактично відсутні, тому зараз неможливо спрогнозувати рішення, яке виніс би ізраїльський суд у випадку затримання ABINSK.

Наскільки це просто — арештувати судно? Арешт торгових суден і розгляд спорів в торгівлі регулюється міжнародними конвенціями та установами, пояснює засновник MB Navigation S.A Костянтин Соболь. Наприклад, Україна може затримувати іноземні судна лише у своїй виключній морській економічній зоні.

Якби інші країни зупиняли в будь-якій точці світу всі судна, які колись заходили в окупований Крим — російській економіці було б набагато важче фінансувати агресію проти України. На жаль, це так не працює, додає судновласник. Більше того, арештовані підсанкційні судна неможливо просто конфіскувати і продати іншому власнику.

Костянтин Соболь засновник MB Navigation S.A «Загалом, якщо Україна конфіскує російське судно і продасть його через аукціон, його не можна буде використовувати ніде, крім України. Як тільки на ньому вийдуть у міжнародні води — воно потрапляє під дію міжнародного законодавства, а у попереднього судновласника з'являються законні вимоги на це майно.

Банально на Босфорі таке судно можуть зупинити, арештувати і повернути власнику, бо за міжнародним правом це може трактуватися як незаконна конфіскація». Аналогічно, Ізраїль не хоче мати проблем з міжнародним арбітражем, пояснює судновласник. З юридичної точки зору, навіть якщо росіяни надають сфальсифіковані документи на вантаж, де крадена українська продукція записана, як зібрана в Краснодарському краї — покупець може вважати вантаж «чистим».

Зерно не має маркування, тому покупець не звертатиме увагу на його реальне походження, навіть коли українська сторона надає докази з ресурсу «Миротворець». Він нагадує аналогічний приклад з експортом вугілля до початку повномасштабної війни. Крім українського Донецька, в Ростовській області РФ теж є місто Донецьк, в обох видобувалось вугілля одного класу.

Коли росіяни захопили український Донецьк, вугілля з регіону почали експортувати як російське, походженням нібито з російського Донецьку. «Ніхто з покупців в цьому не бачив проблеми, тому що документально все було прийнятно і чисто. Зараз те саме з зерном: аморально, але, на жаль, абсолютно законно.

Так, ми «подули щоки», але судно неможливо зупинити ні постановами, ні проханнями міністра, ні наказами», — Костянтин Соболь. За його словами, Україна також прагматична в міжнародній торгівлі, і приймає в свої порти іноземні судна, які раніше заходили в російські порти на Чорному морі. Це дає можливість утримувати ціни на фрахт суден на прийнятному рівні, щоб живити економіку та продовжувати діалог через торгівлю з іншими країнами.

І навпаки, коли кілька місяців тому росіяни погрожували ввести «правило 10 портів», за якими РФ не приймає судно, що заходило в український порт протягом десяти останніх рейсів — це могло б стати проблемою для економіки України. Якби відбулась така «сепарація» торговельного флоту на Чорному морі — більша частина обрала б працювати з РФ, а українські продавці зерна залишились би без перевізників.

Костянтин Соболь засновник MB Navigation S.A «Таке обмеження створило б фракцію суден, які готові працювати тільки з Україною. Але це б призвело до того, що наші контрактні ціни на CIF стануть дуже неприємні в міжнародному плані. За такою ціною наші трейдери не зможуть проторговувати вантаж, а далі це удар по Україні — мінус валютна виручка, податки, наповнення бюджету і все інше».

Що Україна тут може зробити? Ізраїльтяни в своєму праві вести комерційну діяльність, допускати та розвантажувати судна в портах, тому такі ситуації повторюватимуться, наголошує Костянтин Соболь. Справді ефективний спосіб обмежити судна тіньового флоту РФ — санкції Єврокомісії.

Якщо, наприклад, ЄК внесе ABINSK в 20-й санкційний пакет — з ним припинять працювати і країни не з ЄС, побоюючись вторинних санкцій. Під обмеженнями вже близько 600 суден, але це переважно нафтові танкери, тоді як про суттєві обмеження по зерновозах мова поки не йде. Катерина Яресько підтверджує, що санкційні пакети ЄС є важливим засобом протидії тіньовому флоту РФ.

Хоча Ізраїль і не підтримує їх напряму, можливо, країна остерігатиметься допускати підстанкційні судна в свої порти. Тому Україні треба рухатись в цей бік: більш активно накладати свої обмеження на російські судна всіх типів, які порушують Державний кордон та перевозять крадене збіжжя, і більш активно працювати з іноземними партнерами.

Досі далеко не всі зерновози під обмеженнями, і вони досі спокійно ходять в міжнародні рейси. За її словами, ігнорування покупцем підроблених сертифікатів на зерно не є нормою, а українське походження зерна складно, але цілком можливо довести. Катерина Яресько «Миротворець» «На зерно оформлюється дуже багато документів, наприклад, карантинний сертифікат.

Коли воно вивозиться з місця збору або з елеватора, завжди оформлюється карантинний сертифікат, де вказане місце його вирощування. Походження з ТОТ видно по транспортних накладних і інших документах. Інша справа, що нам важко це доводити.

Всі розуміють, що там територія під окупацією, і існує системна протидія таким розслідуванням. Тому довести походження непросто, але не можна казати, що це неможливо». Вона наголошує, що попри масштаби пропозиції з Росії, міжнародному трейдингу не варто працювати з зерном з ТОТ України. Окрім можливого гучного скандалу, бізнес може зіткнутися з судовим переслідуванням — Україна порушує кримінальне провадження по кожному порушенню державного кордону з метою вивезення агропродукції.

Відповідно, всі учасники ланцюжка, разом з перевізниками і покупцями такого зерна, мають розглядатися слідчими органами України на предмет співучасті в злочині. Читайте також: В Ірані перемир'я. Проміжний підсумок, чи вдалось Росії стати одним з головних вигодоотримувачів війни на Близькому Сході.

Катерина Яресько наводить кейс з Єгиптом як приклад обмеження купівлі російського зерна. 3 квітня президент Єгипту пообіцяв не імпортувати зерно з ТОТ України. З моменту розмови президентів одне російське судно вже пройшло в Єгипет, друге направляється на розвантаження.

Україна зараз спостерігає за реакцією єгиптян — після заяви їх президента українське посольство має більше інструментів для реагування на ситуацію. Поки нічого не вирішено, але якщо вдасться обмежити торгівлю російським зерном через такі політичні заяви — їх намагатимуться масштабувати і на інші країни. Припинити міжнародну торгівлю краденим зерном неможливо, констатує волонтер «Миротворця».

Але задача проєкту — максимально підвищити для росіян витрати від торгівлі сільгосппродукцією з окупованих українських регіонів, та відвернути їх іноземних партнерів від співпраці з РФ. «Для світових компаній з репутацією, хто купує таке зерно, розголос буде дуже чутливим. Так, у нас таких прецедентів ще не було, але дуже важливо, що колись це почнеться.

І тоді вони, будучи фігурантами кримінальних проваджень, уважніше ставитимуться до походження товару. Це все ж дуже просто лікується», — Катерина Яресько. Публікації в медіа, особливо розслідування в великих світових ЗМІ про крадене з України зерно — один з найкращих засобів змусити «помітити» трейдерів, що пшеницю привезли в порт «Кавказ» з, наприклад, Керчі, а не з Краснодарського краю, констатує вона.

Костянтин Ткаченко, Олексій Козаченко, Latifundist.com