Сучасні сімейні відносини вимагають чіткого розуміння прав та обов'язків, особливо коли подружжя розпадається. Незалежно від того, чи зареєстровано шлюб, чи йдеться про фактичні стосунки, законодавство України визначає чіткі правила щодо спільної сумісної власності. Чоловік і дружина володіють майном, нажитим за час шлюбу, порівну, якщо інше не встановлено договором. Це стосується зарплат, пенсій, прибутків від бізнесу та майна, придбаного на спільні кошти.

Важливо розрізняти спільне та особисте майно. До спільної власності не належить те, що було придбано до шлюбу, отримане у дарунок або спадщину, а також речі індивідуального користування, навіть якщо вони куплені на спільні гроші. Особливою категорією є житло, набуте внаслідок приватизації, та кошти, отримані як відшкодування за шкоду чи втрату власності.

Фото до матеріалу: Поділ майна при розлученні: що діє в Україні у 2026 році та скільки коштує процедура

Коли домовитися не виходить, подружжя зіштовхується з вибором між двома шляхами: позасудовим поділом або зверненням до суду. Ідеальний варіант — укласти договір про поділ майна або шлюбний договір. Ці документи мають бути нотаріально посвідчені та укладені за особистої участі обох сторін. Договір про поділ розподіляє вже наявне майно, тоді як шлюбний договір може регулювати майнові відносини на майбутнє.

Позасудовий шлях дозволяє відійти від принципу рівного поділу, визначивши частки за домовленістю. Наприклад, одна сторона може отримати більше майна, компенсуючи іншій різницю грошима. Це економить час та нерви, але вимагає компромісу. Якщо ж сторони не можуть домовитися, питання вирішує суд, який бере до уваги інтереси дітей та інших важливих обставин.

Судовий поділ є найдешевшим за витратами на послуги, але найдовшим за часом. Суд зазвичай присуджує половину майна кожному, але при розподілі в натурі неподільні речі, наприклад, квартиру, можуть передати одній стороні з обов'язком виплати компенсації іншій. Для цього потрібно зібрати ретельні докази походження майна та його вартості.

Фінансове навантаження на подружжя залежить від обраного способу та типу майна. Нотаріальне посвідчення договору коштує близько 1% від вартості майна, а судовий збір становить 1% від ціни позову, але має мінімальний та максимальний ліміти. Додаткові витрати виникають при реєстрації змін у реєстрі нерухомості та можливі податки на доходи фізичних осіб, якщо одна з сторін отримує грошову компенсацію.

Податкова ситуація має свої нюанси. Передача нерухомості між подружжям за рішенням суду або договором про поділ часто звільняється від податків, оскільки це не вважається звичайною угодою про продаж. Проте, якщо укладено шлюбний договір про утримання, виплачувані суми підлягають оподаткуванню за загальною ставкою. Кожен конкретний випадок потребує аналізу фактів та податкових ризиків.

Найкращий варіант поділу майна — той, який задовольняє інтереси обох колишніх подружжя та мінімізує фінансові втрати. Адвокати з досвідом у сімейних справах допоможуть проаналізувати ситуацію, оцінити ризики та підготувати документи для суду або нотаріуса. Головне — діяти в рамках закону та враховувати всі фінансові та податкові наслідки своїх рішень.