У травні 2024 року політв'язня Віктора Бондаренка заарештували на вулиці, коли він пішов вигуляти собаку. Його донька Марія Сізьонова розповіла, що батько залишився в окупованому Бердянську, щоб підтримувати вірян у лиху годину, але окупаційна влада засудила його до 22 років позбавлення волі безпідставно.

Віктор Бондаренко, 53-річний пастор Харизматичної євангельської церкви України та волонтер, усіляко уникав контактів з окупаційними органами. Його заарештували разом із чоловіком у 2022 році, коли вони були змучені електричним струмом. Чоловіка розкришилися зуби, і зараз він користується знімними протезами.

Сім'я Бондаренків евакуювалася незабаром після першого арешту, але батько вирішив залишитися. Другий заарешт стався у травні 2024 року, коли тато не повернувся додому. Сусіди встигли врятувати собаку Нюшу, яку окупанти намагалися повісити на паркан, але з російських ЗМІ дізналися про арешт батька.

Після «слідства» і «суду» Віктору Бондаренку дали неймовірно жорсткий вирок. У тюрмі «Владімірський централ» йому не надають медичну допомогу, дієтичне харчування чи лікування, хоча він потребує реабілітації. Для сім'ї війна почалася у 2014 році, коли вони евакуювали людей з окупованих міст Донеччини та Луганщини.

Під час повномасштабного вторгнення 2022 року сім'я організувала забезпечення продуктами та ліками майже 1000 жителів Бердянська. Батько не боявся казати, що допомога передана з вільної України, і чинив опір окупантам своїм діями та словами. Він надихав людей вірою в краще майбутнє.

Сильним психологічним ударом для родини став випадок під час евакуації з Маріуполя, коли рашисти розстріляли батькову машину. Літній чоловік на передньому сидінні замінив кулю, яка влучила б у Віктора. Попри це, тато не зупинився і продовжив евакуювати людей, бо не міг покинути прихожан.

Марія Сізьонова зазначає, що до війни вони були просто родиною, де дідусь був священником і всі дорослі займалися волонтерством. Сьогодні сусіди називають їх родиною терориста. Вона нагадує, що до великої війни вони були просто родиною, в якій дідусь – священник і в якій всі дорослі займаються волонтерством.

Російська влада дозволяє листування, але воно цензурується, а посилки передають лише одну на рік вагою 20 кілограмів. Бондаренки нагадують, що переслідування не є поодиноким випадком, а арешти на окупованій території поставлено на конвеєр.

Варто пам'ятати, що зазвичай тавром «терориста» чи «шпигуна» мітять звичайних людей: вчителів, медики, журналістів, священників, письменників та юристів, які не хочуть змиритися з окупацією. Захоплено понад 18 тисяч цивільних українців, у неволі яких забирають здоров'я і не дозволяють листування з родними.