Посівна-2026: запізнілий старт та зростання витрат для українських аграріїв

Українські аграрії розпочали весняну посівну кампанію 2026 року з несподіваним запізненням через тривалу холодну зиму та глибоке промерзання ґрунтів. Хоча старт відбувся на два тижні пізніше за звичайний, експерти впевнені, що це не загрожує продовольчій безпеці країни завдяки ретельній підготовці господарств. На даний момент засіяно лише п'яту частину від планових площ, але темпи роботи поступово вирівнюються по всій території України.

За прогнозами Міністерства економіки, загальна площа під зерновими та зернобобовими культурами залишиться на рівні минулого року — майже 6 мільйонів гектарів. Лідерами за темпами сівби є Одеська, Полтавська, Київська, Тернопільська та Рівненська області, де вже активно працюють комбайни. У Харківській області розпочали посів гречки, а на півдні та заході країни роботи тривають у повному обсязі.

Ситуація з озиминою виглядає стабільною в більшості регіонів, проте існують локальні ризики. На Кіровоградщині втрати врожаю можуть сягати 30–40%, на Вінниччині — до 20–30%, а в Дніпропетровській, Полтавській та Черкаській областях — становити 10–20%. Озима група зазвичай складає лише 20–30% від усіх посівів, тому ці втрати не є критичними для загальної виробничої структури.

Головним викликом для аграріїв цього сезону стало значне зростання витрат на пальне та мінеральні добрива. За оцінками уряду, додаткове навантаження на господарства зросло приблизно на 5%, що відповідає витратам близько 40 доларів з гектара. Незважаючи на це, міністр Олексій Соболев наголошує, що при нормальному врожаї підприємства залишаються рентабельними.

Дефіцит аміачної селітри оцінюється в 190 тисяч тонн, що пов'язано зі зростанням цін та складнощами з морськими постачаннями. Експерти пояснюють, що це не призводить до блокування технологічних процесів, але може вплинути на майбутню урожайність через необхідність зменшення дозування добрив. Великі агрохолдинги вже контрактують ресурси, тоді як для малих і середніх фермерських господарств ситуація є більш відчутною.

Попри економічні труднощі та кліматичні виклики, український агросектор демонструє високу адаптивність. Аграрії виходять у поле, покладаючись на наявні запаси вологи в ґрунті та попередньо закуплені ресурси. Це дає підстави вірити, що країна збереже статус одного з лідерів світового експорту зерна навіть у складних умовах.