Посли країн Європейського Союзу провели неформальні консультації на Кіпрі, щоб відпрацювати механізми колективної оборони у разі агресії проти членів блоку. Головною темою обговорень стала стаття 42.7 договору ЄС, яка може слугувати альтернативою п'ятій статті НАТО у сценарії війни з Росією. Дипломати детально розглянули сценарії взаємодопомоги, намагаючись зрозуміти, як ефективно активувати цей інструмент без провокації конфлікту.

Ці так звані «кабінетні навчання» відбулися на рівні Політично-безпекового комітету Раді ЄС під час саміту лідерів у квітні. Завдання учасників полягало у симуляції спільних дій та визначенні кроків реагування на потенційний напад ззовні. Речниця Єврокомісії Аніта Гіппер підтвердила, що такі тренування необхідні для підвищення готовності та стійкості Союзу.

Варто зазначити, що стаття 42.7, яка передбачає обов'язок допомоги іншим країнам-членам у разі нападу, на практиці застосовувалася лише один раз. Це сталося у 2015 році після терористичних атак у Франції, коли країни ЄС активували механізм солідарності. Тоді ж було зрозуміло, що положення потребує додаткового уточнення та відпрацювання.

Політики ЄС обговорювали ці питання кілька разів останнім часом, оскільки міжнародне безпекове середовище значно погіршилося. Зокрема, європейські лідери висловлюють стурбованість можливістю початку російської війни проти Союзу вже протягом наступних двох років. Вони враховують, що США можуть бути відволікані внутрішніми питаннями, а власний оборонний потенціал ЄС ще не досяг бажаного рівня.

Зазначалося, що хоча ймовірність наземної операції Росії проти Європи вважається низькою через виснаження ресурсів РФ після вторгнення в Україну, ризики залишаються. Тому дипломати наголошують на необхідності продовжити дискусії та закріпити уроки, отримані під час цих навчань. Це дозволить у майбутньому швидко і ефективно імплементувати статтю 42.7 у разі реальної загрози.

Таким чином, Європейський Союз робить кроки до консолідації своїх оборонних можливостей, шукаючи власні інструменти безпеки. Хоча п'ята стаття НАТО залишається основним гарантом захисту, європейці прагнуть мати резервний варіант дії. Це свідчить про усвідомлення необхідності незалежності та здатності до самостійного захисту інтересів Союзу.