У Києві розгортається важлива битва за збереження культурної спадщини, головним героєм якої стала будівля Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії. Ця споруда, зведена у 1977 році, є не просто науковим закладом, а справжнім витвором мистецтва українських художників-монументалістів, розташованим на Харківському шосе, 50, біля станції метро «Лісова».

Його фасад прикрашає унікальне мозаїчне панно площею 100 квадратних метрів, яке привертає увагу перехожих і є яскравим прикладом монументального мистецтва радянської доби. Створила цей шедевр у 1977 році родина художників — Степан Кириченко, його син Роман та дружина Ірина, а на барвистому панно зображена величезна кольорова квітка, що символізує симбіоз науки й природи.

Праворуч від входу встановлено погруддя видатного радянського ученого Віктора Степановича Гутиря, який працював у цьому будинку з 1977 по 1988 рік і зробив значний внесок у дослідження нафтородовищ України. Дніпровська окружна прокуратура виявила серйозну проблему — відсутність у власника будівлі уповноваженої особи, яка б уклала охоронний договір на цю споруду.

Це означає, що юридично ця пам'ятка архітектури та мистецтва не має належного захисту від можливих змін, руйнувань чи навіть знесення. Охоронний договір — це важливий юридичний документ, який регламентує використання об'єкта культурної спадщини, встановлює правила його утримання та реставрації. Без такого договору будівля фактично залишається беззахисною перед можливими загрозами, що усвідомлює прокуратура.

Усвідомлюючи ризики, Дніпровська окружна прокуратура Києва звернулася до суду з вимогою укласти охоронний договір на будівлю Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії. Укладення такого документа дозволить забезпечити належний догляд за спорудою та навіть ініціювати її реконструкцію, що є критично важливим для збереження пам'ятки.

На жаль, час панно не помилував: хоча здалеку мозаїка виглядає цілою, ближче можна помітити, що деякі її фрагменти обсипалися. Попередні спроби реставрації включали часткове замальовування пошкоджених ділянок відповідною фарбою, що дещо маскує проблему, однак одна дірка залишилася незамаскованою, ніби нагадуючи про необхідність професійної реставрації.

Крім того, на фасаді з'явилися сучасні елементи, які не були частиною оригінального дизайну: два металеві кронштейни та три недоречні металеві квадратики, які порушують історичний вигляд будівлі. Зараз доля цієї унікальної споруди залежить від рішення суду — розгляд справи триває, і якщо суд підтримає вимогу прокуратури, буде укладено охоронний договір, який забезпечить правовий захист будівлі.

Однак на цьому робота не закінчується, оскільки після отримання правового захисту потрібно буде розробити план реставрації та збереження будівлі, зокрема мозаїчного панно. Це потребуватиме залучення фахівців із реставрації, архітекторів й істориків мистецтва, щоб зберегти цю цінність для майбутніх поколінь. Мозаїки радянської епохи є частиною культурної та мистецької спадщини країни, відображаючи певний період її історії та демонструючи високу майстерність українських митців.

Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії продовжує працювати в цій будівлі, символічно поєднуючи минуле та сучасність української науки, нагадуючи кожному з нас, що варто бути уважнішими до архітектурних та мистецьких об'єктів міста.