Війна в Ірані стала жорстким тестом для НАТО, який альянс, на жаль, не пройшов. Конфлікт на Близькому Сході чітко показав, що у разі прямого зіткнення з Росією європейські країни можуть виявитися неготовими до тривалої війни на виснаження. Експерти з оборони та колишні дипломати виділили п'ять критичних прогалин, які загрожують безпеці континенту вже найближчим часом.

Першою і найгострішою проблемою став критичний дефіцит боєприпасів. Досвід іранського конфлікту показав, що запаси сучасних ракет, таких як Aster та Mica, можуть бути повністю вичерпані вже за кілька тижнів інтенсивних бойових дій. Тим часом Росія щомісяця випускає тисячі безпілотників, що створює дисбаланс, який НАТО не здатне швидко компенсувати без масового виробництва доступніших перехоплювачів.

Друга загроза полягає в повітряній неповноцінності альянсу. Здатність Ірану продовжувати атаки попри дії США доводить, що звичайні бомбардування більше не є гарантією перемоги. НАТО змушене переосмислювати свою стратегію, зокрема розвивати високоточну ударну зброю далекого радіусу дії, здатну знищувати виробничі потужності ворога глибоко в його тилу.

Третім слабким місцем виявилися військово-морські сили, які не витримали навантаження. Приклад британського есмінця HMS Dragon, що зламався під час розгортання, став символом загальної неготовності флотів до війни. Експерти вказують на необхідність термінового вирішення проблем з технічним обслуговуванням суден та гострою нестачею кваліфікованого персоналу.

Четвертою та п'ятою причинами невизначеності стали внутрішній розбрат та недостатня інтеграція України. Європа ігнорує вимоги США щодо підтримки, тоді як Трамп називає альянс «паперовим тигром». Водночас, попри те, що Україна діє як гарант безпеки, співпраця з нею все ще недостатня для створення ефективної лінії оборони від дронів біля кордонів РФ.

Європейські лідери попереджені, що напад Росії на одну з країн НАТО може відбутися вже до 2029 року. До 2030 року всі країни континенту повинні бути здатні самостійно стримувати агресора, оскільки роль США як світового лідера поступово знижується. Військові експерти наголошують, що час, виграний завдяки стійкості ЗСУ, має бути використаний для швидкого нарощування власної обороноздатності.