У селі Лучинці на Рогатинщині родина Оксани Петрик живе в очікуванні. Її чоловік Віталій, військовослужбовець 22-ї окремої механізованої бригади, вже кілька років захищає Україну, залишаючи вдома дружину та їхнього трирічного сина.

Історія їхньої розлуки почалася ще у 2016 році, коли Віталій підписав контракт і вирушив на Донецький напрямок. Після завершення служби сім'я мала лише два роки мирного життя, які були перервані мобілізацією влітку 2022-го, коли їхньому синові було всього пів року.

Найбільшим випробуванням для Оксани залишається відсутність зв'язку. На початку березня ворожий дрон знищив їхній Starlink, і жінка описує цей стан як мучительне очікування: повідомлення не читаються годинами, а тиша в телефоні нагадує про небезпеку на лінії фронту.

Щоб син не забував батька, мати облаштувала в домі особливий куточок із речами, нагородами та прапорами бригади. Дитина п'є воду з помаранчевої чашки, яка належала татові, намагаючись відчути його присутність у повсякденному житті.

Хоча Оксану відзначили нагородою «Берегиня воїна», вона зізнається, що всі відзнаки хотіла б віддати захисникам, які зараз на передовій. Її єдина і проста мрія — це повернення до мирного життя, де можна планувати майбутнє без військових рюкзаків і без страху за рідних.