Верховна Рада 28 квітня підтримала у першому читанні новий Цивільний кодекс України ( законопроєкт № 15150 ). Рішення підтримали 254 народні депутати. За словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, який є одним із ініціаторів документа, до другого читання законопроєкт зазнає суттєвих змін.

Поки ж в ньому є багато відверто шкідливих норм. Зокрема, про такі норми, які регулюють сімейні відносини і процедуру розлучення, на своїй сторінці в ФБ розповідає Інна Совсун, голова підкомітету з питань адаптації законодавства України до положень права Європейського Союзу. Після першої хвилі обурення були надії, що до суспільства дослухаються й припинять будувати в Україні Гілеад.

Але ці надії виявилися марними. Так, найбільш дражливу норму про одруження в 14 років прибрали. Але дух закону від того не змінився.

Наведу кілька норм нового Цивільного кодексу, за якими нам пропонують жити наступні десятиліття: Суд може вживати заходів для примирення подружжя, — якщо це відповідає «доброзвичайності». А що ж це за загадкова «доброзвичайність» така? На думку авторів кодексу, це «сукупність моральних норм і принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних у суспільстві уявлень про належну поведінку, усталену у суспільстві».

Тобто якщо суддя вирішить, що розлучатися вам неморально та неетично — вас будуть пробувати помирити. Запасайте місяці на судові засідання та зустрічі з людьми, що пхатимуть носа у ваше особисте життя. В особисте життя двох дорослих людей, які ухвалили рішення, що їм краще будувати свої життя окремо.

Ну і важливий момент: будь-яке подовження процесу розлучення — це не просто додатковий час, це автоматично тягне збільшення годин роботи юристів і видатків на них. Такі кошти не у всіх є. (стаття 1513) Примусове примирення в сім'ях з дітьми Якщо ж у шлюбі є діти, «вжиття заходів примирення» пари — обов'язкове і «спрямоване на досягнення між ними домовленості щодо питань батьківської відповідальності».

Але перейти одразу до питання розподілу «батьківської відповідальності» не можна. Спочатку всім обов'язково треба пройти етап «мирись-мирись». Без варіантів.

Це настільки чиста, еталонна дичина, що будь-які епітети: «абсурдно, принизливо, по-ідіотськи» — тут просто зайві. Про всяк випадок уточню — я теж хочу, аби діти отримували максимальну увагу обох батьків. І так, історії про те, як малеча стає свідками сварок дорослих або й заручниками з'ясувань стосунків — це завжди болюче.

Тільки не треба обманювати себе, стверджуючи, що коли держава примусить батьків спробувати помиритися — дітям стане краще. (стаття 1553) Повернення дівочого прізвища Якщо, на думку колишнього чоловіка, дружина поводилася «негідно», після розлучення він може змусити її повернути дівоче прізвище. «Негідно» включає аморальний вчинок та зраду.

(стаття 1516) Добре, хоч камінням не закидають та на вoгнищі не cпaлять. Можливо. Треба ще перевірити — проєкт Кодексу великий.

На жінок ця норма також поширюється, але будьмо чесними, чоловіки нечасто в шлюбі беруть прізвище дружини. Людей в Україні не можна дискримінувати за такими ознаками: статтю, віком, станом здоров'я, расою, кольором шкіри, стилем одягу, зовнішністю, видом статури, особливостями будови тіла, наявністю ознак інвалідності, вагою, зростом, голосом, порушенням рухових функцій, манерою поведінки, політичними, релігійними чи іншими переконаннями, етнічним, соціальним походженням, майновим станом тощо…

Не можна, але якщо це потрібно для «захисту доброзвичайності» — тоді можна. Це як узагалі? Наведіть мені хоч один приклад, коли будь-яка дискримінація стає прийнятною, бо вона відповідає уявленням про «доброзвичайність»?

(стаття 317) Необхідність діалогу Це не все. До нового Кодексу є багато інших зауважень. Їх усі можна було б обговорити й виправити.

Але чомусь творці документа вирішили, що вони між собою поговорили — і досить. При цьому автори постійно апелюють до того, що його писали найкращі юристи країни. Є в цьому аргументі одна проблема: жити за ним будуть не тільки найкращі юристи, а й усі громадяни й громадянки України.

І ці громадяни й громадянки — давно вийшли за межі радянських уявлень про домострой, які намагаються видати за сучасні новітні ідеї у формі «доброзвичайності». Давайте доброзвичайність почнемо з того, щоб демократично широким колом проговорювати такі суттєві законопроєкти. З правозахисними організаціями, з фаховими спільнотами (до прикладу, лікарі-репродуктологи мають пропозиції щодо норм про репродуктивні права), з організаціями, які представляють ті чи інші групи в суспільстві.

І ще було б дуже корисно подивитися, що нам треба виправити в Кодексі в контексті європейської інтеграції. Дуже прикро, що «фахові юристи» — геть про це не подумали. Ми інтегруємо країну в Євросоюз чи в якусь жахливу антиутопію?