25 березня у Брюсселі відбудеться ключовий саміт «Європейсько-українське партнерство у сфері інформаційної безпеки», де український експерт Віолетта Дворнікова долучиться до першої панельної дискусії про гібридні загрози. Ця подія підкреслює, що досвід України у протидії інформаційним атакам стає критично важливим для захисту демократичних суспільств у всій Європі.

Сучасна інформаційна війна сьогодні не про прості фейки, а про людей та їхні емоції. Гібридні атаки починаються з дрібного сумніву, страху чи роздратування, поступово розхитуючи довіру до держави та медіа. Вони не створюють новий світ, а працюють із тим, що вже болить у суспільстві: соціальними розломами, колективними травмами та кризовими темами.

Російська пропаганда відійшла від примітивної брехні до тонкої маніпуляції реальністю. Вона підсилює страхи щодо міграції, втоми від війни та економічної нестабільності, використовуючи їх як базу для інформаційних операцій. Ключовим інструментом стає маніпуляція ідентичністю, коли людей розділяють на «своїх» і «чужих», а українців у Європі часто позиціонують як «інших», на яких перекладають відповідальність за проблеми.

Інформаційні загрози еволюціонували від централізованих повідомлень до гнучких мереж. Телеграм-канали, локальні медіа та псевдоексперти поширюють однакові наративи про те, що Україна є проблемою чи тягарем. Ці повторювані повідомлення створюють ефект «правди» та роз'єднують суспільство, посіваючи сумнів між громадянами.

Україна стала полігоном для цих технологій, і те, що тестувалося на нас роками, зараз масштабується на країни ЄС. Головна мета таких операцій — не переконати, а роз'єднати та зруйнувати довіру. Коли довіра зникає, суспільство стає вразливим, тому відповідь має будуватися на рівні довіри, а не лише спростування фактів.

Для ефективної протидії необхідні швидкість реакції, координація між державою та громадянським суспільством, а також освіта людей механіці маніпуляцій. Останні рішення ЄС щодо розширення інструментів протидії гібридним загрозам свідчать про політичну волю, але ключовим залишається швидкість реалізації цих заходів.

Стійкість суспільства — це не відсутність атак, а здатність зберегти довіру і не дозволити себе роз'єднати. Український досвід навчив жити в умовах постійного інформаційного тиску, і разом із інституційними можливостями Європи це може дати результат, якого неможливо досягти поодинці.