На околиці Борзни 68-річний селянин Володимир Морміль готується до нового сезону. Зараз він вантажить мішки з цукровим буряком у причіп свого трактора, щоб задовольнити потреби своїх двох корів — Ласуні та Люсі. Чоловік вже протруїв насіння і планує завтра почати посів, оскільки врожаю минулого року не вистачило для тварин.

Ситуація на фермі змінилася через економічні труднощі. Дружина селянина виписала насіння цукрового буряка через інтернет, але воно виявилося дрібнішим і гіршим для копати. Попри це, корови споживали корм з апетитом, що призвело до дефіциту. Тепер господар вирішив сіяти виключно кормовий буряк, який крупніший і підходить для худоби.

Кількість худоби на подвір'ї також скоротилася. Якщо раніше тут паслися п'ять корів і теличка, то зараз залишилося лише двоє. Причина — висока ціна на солярку та низькі закупівельні ціни на молоко від перекупників, які пропонують лише 8–10 гривень за літр. Селянин сам возить молоко на базар у Борзну, де продає його за 120 гривень за трилітрову банку.

На пасовищах ситуація ще більш драматична. Раніше на цій вулиці паслися 97 корів, а тепер їх лише дев'ять. Земля, де колись були поля, порожня, і тварин утримують на ланцюгах. Господар намагається дати їм відпочити, поки підросте свіжа трава, щоб худоба не зіпсувала сіно, яке ще залишилося на зиму.

Трактор став єдиним помічником у господарстві, виконуючи всі роботи від косіння до перевезення вантажів. Дружина жартує, що чоловік нічого не робить, оскільки усе робить трактор. Незважаючи на це, Володимир планує посадити 20 соток картоплі, використовуючи залишки посадкового матеріалу, і продовжувати працювати на землі.

Ця історія відображає реальні виклики, з якими стикаються селяни Чернігівщини. Високі витрати на паливо та низькі доходи від сільськогосподарської продукції змушують господарів адаптуватися, зменшувати поголів'я та шукати нові способи продажу врожаю, щоб вижити в складних умовах.