Понеділок, 13 квітня, приніс перші новини після Великодня, які знову стали міжнародними. Угорський прем'єр Орбан впевнено вилетів назустріч майбутнім виборам, хоча його проукраїнські наміри викликають сумніви. Аналітики стверджують, що лідер Угорщини має дбати насамперед про інтереси своєї країни, щоб налагодити розумні сусідські стосунки. Втім, реальність часто відрізняється від ідеалів, і до сьогодні неясно, чи пройде там виборчий процес без потрясінь.

Повертаючись до наших реалій, вночі росіяни атакували Сумщину дронами, намагаючись просунутися і суходолом. Вдень у місті пролунали два потужні вибухи, але місцеві джерела поки що не надали офіційних пояснень щодо причин та наслідків цих атак. Ситуація залишається напруженою, і кожен день приносить нові виклики.

Вівторок, 14 квітня, ознаменувався новим ударом БпЛА, який спричинив пожежу. Про постраждалих поки що не повідомляється, але зазвичай такі атаки спрямовані на цивільну інфраструктуру та беззбройних людей. Мета ворога очевидна: розхитати нерви населення та підвищити панічний градус у суспільстві. У цей час у Міській галереї відкрилася нова фотовиставка, де люди знайшли спокій, дивлячись на світліні про життя у різних проявах.

Середа, 15 квітня, принесла знову «прильоти» та влучання. Характерні звуки, схожі на «шахеда», лунали над будинками, а кулеметні черги змушували ховатися за двома стінами. У новинах з-за кордону згадувалися атаки на російські нафтопереробні заводи та відключення інтернету, що створює ілюзію перемоги, але реальність на місцях залишається жорстокою. Нервові клітини мені не потрібні, хай лишаються тільки спокійні!

Четвер, 16 квітня, приніс звістку про масштабну атаку по всій Україні, яка знову забрала життя наших людей. Особливо чіпляє, коли чуєш про малих дітей, яких вбили. Над містом росіяни розкидали листівки та міни, що нагадує про нелюдську сутність ворога. П'ятниця, 17 квітня, пройшла під дощем, який відображав похмурий настрій. Лише з далекого Близького Сходу прийшла добра звістка про відкриття Ормузької протоки, хоча деталі цієї події залишаються незрозумілими.

Субота, 18 квітня, стала днем для прогулянки без визначеної мети. У міському парку голуби поставилися до мене з презирством, коли переконалися, що я тримаю в руках пакет із тютюном, а не щось поживне. Звичайна галка приділила мені більше уваги, бо я наступив на гілочку, яка їй була потрібна. На Петропавлівській руїни виглядали живописно на тлі чорних хмар, а на «Сотні» з'явився надувний рожевий ведмедик, який став об'єктом радості для дітей та селфі для дорослих.

Неділя, 19 квітня, принесла новини про руйнування в покинутій хаті, де бабуся розповіла, як виламали двері та повиносили все, що можна. Страшні вісті з Києва про чоловіка, який стріляв по людях, змушують замислитися про приховані наслідки війни. Війна має ще багато шарів, про які ми навіть не здогадуємося, і кожен день нагадує нам про ціну миру, який ми так прагнемо відновити.