Сімейна медицина в Україні: лікарі старішають, а молодь не йде

Українська первинна медицина сьогодні працює на межі виснаження. Формально система існує, але фактично вона стикається з критичною нестачею кадрів.

Статистика говорить сама за себе: на одного лікаря віком 60 років і старше припадає лише 0,06 інтерна. Це означає, що наступності майже не існує, і молодь не приходить у сімейну медицину.

Молоді лікарі обирають інші кар'єрні траєкторії не через відсутність патріотизму, а через раціональний розрахунок. Робота вимагає виконання функцій терапевта, адміністратора, психолога та соціального працівника одночасно.

При цьому ресурси часто не відповідають очікуванням. Значна частина пацієнтів — літні люди з низькою медичною комплаєнтністю, де профілактика програє звичкам.

Для молодого спеціаліста це швидкий шлях до професійного вигорання. Замість системних змін влада пропонує косметичні рішення, гучні слова та форуми.

Проблема криється в моделі стимулів. Якщо система не гарантує прогнозованого доходу, професійного розвитку та балансу життя, вона програє конкуренцію.

У найближчі роки без змін очікується старіння лікарського корпусу та падіння якості допомоги. Пацієнти підуть у приватний сектор або взагалі випадатимуть із системи.

Молоді лікарі тікають від умов, а не від медицини. Поки ці умови не зміняться, жодні лозунги про важливість первинки не спрацюють.