Це перший випуск проєкту «Книжкова полиця» з Тетяною Курмановою на Громадському радіо про «Ужгородські історії» Банді Шолтеса — книгу, яку треба читати, щоб усміхнутись і згадати веселі пригоди, про які іноді соромно розповідати дітям. «Зимові історії краще розповідати в спеку, а літні — коли ноги мерзнуть. Так присутні уважніше слухають.

Бо розуміють, що ти відчуваєш, коли в грудні лопає труба опалення за диваном»: «Ужгородські історії» Банді Шолтеса. «Банді Шолтес — ужгородський письменник, журналіст та перекладач, за яким я почала стежити у соцмережах ще у 2015 році, коли випадково мені до рук потрапила його перша книга «T-shirtологія: загальна теорія футболки».

Фото до матеріалу: «Смішне й болісне постійно переплітаються»: про що «Ужгородські історії» Банді Шолтеса

«Напівтрикотажний роман, написаний у новому смисловому полі: десь на стику літератури і футболок»: так обіцяла анотація, я купила книгу — і дотепер у колі шанувальниць Банді Шолтеса», — розповідає філологиня Тетяна Курманова. «Його другу книжку «Фрики Європи або експедиція за вином» — «інструкцію з виживання» для тих, хто подорожує Європою — мені довелось купувати декілька разів: завжди хтось брав почитати і не повертав.

Після неї деякі історії з моїх веселих поїздок проходили під грифом «як у Шолтеса». Потім були напівфестивальний роман «Остров Сігет або труселя Іггі Попа» та напівнімецький «Мене немає вдома», після яких хочеться налити собі пива, зібрати рюкзак та чкурнути на фестиваль, знайомитись з дивними людьми. (І можливо поїсти з огірків з цілої викинутої гори, але це не точно..).

І нарешті нещодавно вийшла 5 книга Банді «Ужгородські історії» — збірка оповідань, заснованих на реальних подіях, яка, як пише видавництво, працює як живий і чесний зріз Ужгорода 90-х, 2000-х і частково сучасності, де місто стає повноцінним героєм, а повсякденні дрібниці — робота, випадкові розмови, дивні люди — перетворюються на історії про абсурд, самотність і спроби знайти смисл.

Це не сюжетна книга в класичному сенсі, а радше досвід спостереження за життям, у якому смішне й болісне постійно переплітаються, залишаючи відчуття дивної, неочевидної краси у звичайному. Знаю, лише лінивий не порівнював Шолтеса з Буковскі і Барроузом (а я б ще додала, що іноді в його прозі відчувається вайб і Гантера С. Томпсона, і Девіда Седаріса), але, напевно, ми завжди шукаємо впізнавані якорі у своєму читацькому досвіді.

Насправді Банді Шолтес — самобутній письменник з особливим поглядом на світ. «Священна корова Ужгорода», як його назвали друзі (це ми теж з «Ужгородських історій» дізнаємось). Це така міцна, чесна, грубувата проза.

І при цьому — не дивуйтесь — дуже добра. Я не знаю, хто крім Банді Шолтеса може з такою ніжністю описувати алкашів з місцевої «наливайки». Або студентів, безхатченків, таксистів, літераторів і «людей, які знаходять один одного без мобільних телефонів, а чисто по флюїдах».

Ще одна «фішка» Шолтеса — іронія і іноді мʼякий сарказм. А ще — жива мова, тому і багато цитат не буде: Нацрада не схвалить», — жартує Тетяна Курманова. «Смак вина для листопада підходить ідеально — воно не тільки гріло та веселило, а й додавало болоту і холоду теплих фарб і шість молекул надії на те, що майбутнє таки існує.

Ну, як мінімум майбутнє сьогоднішнього вечора… Просто ми тоді ще не знали, що основна проблема майбутнього в тому, що за пару хвилин воно стає минулим». «Ужгородські історії» Банді Шолтеса треба читати, щоб посміхнутись, понастольгувати та згадати веселі пригоди, про які іноді соромно розповідати дітям», — радить авторка проєкту «Книжкова полиця» Тетяна Курманова.

Нові випуски та повтори програми «Книжкова полиця» з Тетяною Курмановою слухайте в етері Громадського радіо щодня о 9:25 та 16:45. Партнер проєкту «Книжкова полиця» — видавництво Фабула, бренд видавничої групи Ранок. Фабула — світ крізь історії.