Собаки здатні виявляти агресивний рак судин — гемангіосаркому — за запахом, завдяки унікальній чутливості до летких органічних сполук. Гемангіосаркома — це злоякісна пухлина, що виникає з клітин кровоносних судин. Вона часто залишається непоміченою до моменту раптового колапсу тварини, через що отримала назву «мовчазний вбивця».

Як наголошують дослідники, наразі немає ефективних засобів ранньої діагностики цього захворювання. У зв’язку з цим виникла потреба в пошуку альтернативних підходів до виявлення хвороби. Дослідницька група на чолі з Синтією М. Отто з Пенсильванського університету перевірила гіпотезу щодо наявності у гемангіосаркоми специфічного запаху.

В основі дослідження лежить здатність собак виявляти леткі органічні сполуки — саме їх ми сприймаємо як запах. «Собаки можуть відчути ці речовини у концентраціях, що недоступні для людського нюху», — пояснює Клара Вілсон з Центру робочих собак. У дослідженні брали участь п’ять собак, раніше натренованих на виявлення запахів, пов’язаних із різними хворобами.

Вони проходили тести, під час яких аналізували зразки сироватки крові хворих на гемангіосаркому, тварин із іншими недугами та здорових собак. Для контролю результатів використовували ольфактометри — пристрої з інфрачервоним променем, який фіксує поведінку тварини. «Якщо собака достатньо довго перебуває над правильним зразком, вона чує сигнал і отримує ласощі», — каже Вілсон.

У середньому собаки точно визначали зразки з раком у 70% випадків. Це відповідає рівню виявлення онкологічних захворювань у людей за допомогою собак. «Це надзвичайно обнадійливо.

Запах раку дуже складний», — підкреслює Вілсон. Дослідження довело, що гемангіосаркома має впізнаваний запаховий профіль, що відкриває шлях до створення діагностичних інструментів. Потенційно така перевірка може стати щорічним скринінговим тестом для собак груп ризику.

За словами Вілсон, «це дозволить власникам вчасно пройти УЗД або КТ». При виявленні на ранній стадії «є шанс видалити селезінку до її розриву або вчасно розпочати хіміотерапію», — додає Отто. Раннє виявлення хвороби значно підвищує шанси на успішне лікування.

Важливо, що це також відкриває можливості для клінічних випробувань нових методів терапії. Як зазначає Вілсон, «це початок надії».